«Мілітаризація Азовського моря Росією: виклики для України»
Автор: Слоква Анастасія Дмитрівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Після анексії Криму Росією в 2014 році та будівництва мосту через Керченську протоку Росія фактично контролює Азовське море. Юридично як Україна, так і Росія мають свободу судноплавства в Азовському морі відповідно до Угоди між Російською Федерацією та Україною про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки від 24 грудня 2003 року до моменту, коли російські прикордонники почали піддавати українські кораблі власним процедурам перевірки для отримання українським судном дозволу на перетин протоки. Окрім військових загроз, серйозним викликом для економіки українського Приазов’я є постійне затримання російською береговою охороною комерційних суден, які прямують до українських портів на Азовському морі. Такі дії Росії є справжньою блокадою українських портів в Азовському морі. Об’єкт – мілітаризаційні дії Росії в акваторії Азовського моря. Предмет – виклики для України в регіоні акваторії Азовського моря, спричинені агресією РФ. Мета роботи – проаналізувати дії Росії в акваторії Азовського моря та визначити виклики для України, пов’язані із окупацією зі сторони Росії. У роботі досліджено причинно-наслідкові зв’язки окупації Росією українських земель у 2014 році. «Українське питання» має важливе значення для Москви на регіональному рівні – забезпечити контрольовану, зону власних інтересів на пострадянському просторі. Європейська та євроатлантична інтеграція України, а значить, вихід зі сфери впливу Росії означає провал російського інтеграційного впливу та послаблення геополітичних та геоекономічних позицій Росії на міжнародній арені. Ще одним мотивом російської агресії є успішна реалізація та створення сильної політичної та економічної держави на пострадянському просторі, що не є зіставною із сьогоднішньою політикою Кремля щодо України. Результатами окупаційних дій Росії є тотальні втрати всього світового співтовариства в геополітичному та геоекономічному сенсі [1]. Охарактеризовано окупаційні дії російської сторони в акваторії Азовського моря, які порушують міжнародні норми права. Зокрема, перекривши протоку і не допустивши прохід військових кораблів України, Росія грубо порушила статтю другу договору про спільне користування Азовським морем [2], у якій йдеться, що кораблі обох країн мають право вільного проходу в Керченській протоці. При цьому вона також показала, що порушує не лише договір, але й міжнародні конвенції мореплавання. І після цього доказова база для введення санкцій проти морських портів Росії в Азовському і Чорному морях просто беззаперечна. А застосування сили проти українських кораблів – це обтяжуюча обставина. Дії Російської Федерації демонструють агресію та порушення Конвенції ООН з морського права 1982 року та Угоди між Україною та Російською Федерацією 2003 року [2]. Згідно зі статтею 2 Угоди торговельні судна та судна ВМС, а також як і інші державні судна, що плавають під прапором України або Російської Федерації і експлуатуються в некомерційних цілях, користуються правом свободи судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці [5]. Розкрито питання наслідків дій РФ в акваторії Азовського моря для України. Після анексії Криму, незважаючи на наявність договору про спільний статус Азовського моря, Росія намагається розглядати його як своє внутрішнє море, створюючи різні перешкоди для вільного руху торговельних суден до азовських портів України та кораблів ВМСУ[3]. Масштабна мілітаризація Криму та акваторії Азовського моря створювала суттєві військово-політичні загрози для України, серед яких висадка десанту у Приазов’ї та захоплення морського збереження. Готовність до відкритої агресії Росія продемонструвала захопленням кораблів ВМСУ біля Керченської протоки. Однак Україна самотужки не могла б протистояти Росії в гібридній війні на Азові та потребувала б масштабної підтримки з боку західних союзників [4]. Ключові слова – Україна, Російська Федерація, окупація, мілітаризація, міжнародне право, Азовське море, делімітація. Перелік використаних літературних джерел. 1. Бадрак, В. (2016). Мілітаризація окупованого Криму як загроза міжнародній безпеці. Збірка виступів міжнародної конференції. Київ. 2. Договір між Україною та Російської Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 №1682-IV. (2004). Available from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205. 3. Жирохов, М. (2018). Битва за море. Чим Україна може відповісти на атаку Росії у Азовському морі. Military Navigator. Available from: https://web.archive.org/web/20190510023843/https://milnavigator.tv/bytva-za-more-chem-ukrayna-mozhet-otvetyt-na-ataku-rossyy-v-azovskom-more/. 4. Fisher, J. (2018). Why Ukraine-Russia sea clash is fraught with risk. BBC News. Available from: https://www.bbc.com/news/world-europe-46345853. 5. Serbenko, N. (2015). On the use of the Kerch strait, or why the Russian-Ukrainian agreement violates international law? Independent Analytical Center For Geopolitical Studies Borysfen Intel. Available from: https://bintel.org.ua/en/nash_archiv/arxiv-osvita/kerch/.