«Нейтралітет Фінляндії та його трансформація у ХХІ ст.»
Автор: Балабух Олена Петрівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Політика нейтралітету довгий час залишалась однією з форм підтримки безпеки у світі. Однак сучасні реалії у вигляді зростання геополітичної напруженості, постійні конфлікти та війни, змушують замислюватись про перегляд «нейтрального» підходу до питань безпеки. Після російського вторгнення в Україну дискусії щодо нейтралітету спалахнули з новою силою, особливо у Фінляндії, як країни-сусіда Росії. Актуальність дослідження визначається фінським досвідом застосування політики нейтралітету та його значення в розвитку держави. Також актуальність обумовлюється новою геополітичною реальністю сьогодення, трансформацією міжнародних відносин, процесів інтеграції, переформатування європейської та світової безпеки, в якій концепція нейтралітету переосмислюється по-новому. Об’єктом дослідження є інститут нейтралітету та його роль у міжнародних відносинах. Предметом дослідження є нейтралітет Фінляндії та особливості його трансформації на сучасному етапі міжнародних відносин. Метою дослідження є всебічний аналіз нейтралітету Фінляндії та його трансформації у XXI столітті. В дослідженні використані такі методи, як проблемно-історичний, діалектичний, компаративного та системного аналізу, індукції, дедукції, аналогії, абстрагування, узагальнення й конкретизації, формально-юридичний. Для вирішення поставлених в дослідженні завдань, був опрацьований значний масив джерел – наукових праць, законодавчих актів національних інституцій та міжнародних організацій, аналітичних, довідкових матеріалів, тощо як українських, так і зарубіжних авторів. Значущими для дослідження 2 стали праці таких науковців, як В.М. Вдовенко, А.О. Дирда, І.В. Коломієць, Ю. Сеппінен, М. Якобсон та багато інших. Аналіз наукової літератури та джерел свідчить про недостатній стан розробленості проблематики в українській історіографії. Праць, присвячених комплексному аналізу нейтралітету в цілому критично мало, комплексні ж дослідження нейтралітету Фінляндії взагалі відсутні. Переважна більшість досліджень – у вигляді статей в періодичних виданнях чи дисертацій. Особливості нейтралітету Фінляндії залишаються недостатньо вивченими. В роботі проаналізовано історичний розвиток концепції нейтралітету; підходи до визначення сутності нейтралітету в сучасному міжнародному праві; методи та основні моделі нейтралітету; прослідковано особливості нейтралітету Фінляндії з часів проголошення незалежності (1917) і до сьогоднішнього дня; обґрунтовано чинники, які впливали на ведення нейтральної політики Фінляндією; визначено характерні риси трансформації фінського нейтралітету у XXI столітті. За результатами дослідження виявлено як позитивні, так і негативні риси нейтралітету. Позитивні: сприяння економічним зв’язкам, торгівлі, покращенню економічної ситуації в нейтральній країні загалом; нейтральні країни використовуються як майданчики для переговорів між сторонами конфліктів задля врегулювання ситуації; нейтральні країни відіграють позитивну роль в гуманітарних місіях під час конфліктів чи війн. Негативні: історія доводить, що нейтралітет не може гарантувати безпеку держави; сильний нейтралітет може гальмувати сучасні глобалізаційні та інтеграційні процеси; міжнародне законодавство про нейтралітет зупинилось у своєму розвитку в минулому столітті та потребує перегляду відповідно до сучасного міжнародного становища; агресори та диктатори вільно тлумачать законодавство про нейтралітет, провокуючи нові війни та конфлікти; існує моральна сторона нейтралітету, пов’язана із давньою концепцією «справедливої війни». Зважаючи на перераховані недоліки, можна стверджувати, що концепція нейтралітету сьогодні вимагає переосмислення. 3 За результатами дослідження зроблено висновок, що нейтралітет Фінляндії історично обумовлений необхідністю балансування між великими державами, які вели агресивну політику та зазіхали на суверенітет самої Фінляндії. Втім, нейтральна політика не врятувала країну від неодноразової зовнішньої агресії. Так, у 1940 році Радянський Союз просто анулював «Договір про ненапад» і розпочав війну з Фінляндією. Встановлено, що під час другої світової війни Фінляндія офіційно дотримувалась політики нейтралітету, хоча й змушена була вести спільні військові дії з Німеччиною внаслідок чергової агресії Радянського Союзу. З другої світової війни Фінляндія вийшла зі значними територіальними та політичними втратами, проте, принаймні, зберегла свою незалежність, нехай і дещо обмежену, і не була повністю поглинута, як це сталось з країнами Балтії. Визначено основні риси та значення політики нейтралітету Фінляндії часів холодної війни, яка отримала назву «фінляндизації». «Фінляндизація» характеризувалась дружньою по відношенню до Радянського Союзу політикою, метою якої було уникнути повторної прямої агресії з боку Москви. Одночасно відбувалось зближення із Заходом в тих межах, в яких воно не дратувало Радянський Союз. Така політика, на думку фінських державних діячів, була єдиним способом зберегти державу. Прослідковано трансформацію нейтралітету Фінляндії у XXI столітті: Фінляндія вступила до ЄС; дуже тісно співпрацювала з НАТО у всіх сферах, що призвело до повної відповідності усім стандартам Альянсу. Нейтралітет залишався виключно у військовому вимірі до нападу Росії на Україну, після нападу Фінляндія вирішила відмовитись від політики нейтралітету, та стати членом НАТО. Ментальну спорідненість із Західним світом та загрози з боку Росії вважаємо основними чинниками трансформації зовнішньої політики Фінляндії після розвалу Радянського Союзу. Обґрунтовано, що членство в НАТО Фінляндії (та Швеції) вигідне як для Альянсу, так і для самих країн. Нове розширення НАТО змінює регіональний баланс сил на користь Альянсу, перетворюючи Балтійське море в так зване 4 «озеро НАТО» і обмежує простір для російських операцій. Розширення НАТО, безумовно, посилить блок, що необхідно для ефективного протистояння російській загрозі та веденню нової спільної політики щодо Росії та інших ймовірних загроз. Зроблено висновок, що трансформація нейтралітету Фінляндії – органічне і закономірне явище. Нейтралітет Фінляндії був політичним, ніколи не закріплювався в Конституції країни, а в період холодної війни він був нав’язаний агресивною політикою Росії. Тож не дивно, що після розпаду СРСР Фінляндія швидко інтегрувалась у європейські структури та активно співпрацювала з НАТО. Нейтралітет цього періоду мав на увазі лише одне – неприєднання до військових блоків, однак і цей етап позаду. На сьогоднішній день нейтралітет більше не відповідає національним інтересам Фінляндії. Ключові слова: нейтралітет, політика нейтралітету, нейтралітет Фінляндії, НАТО, фінляндизація. Перелік використаних літературних джерел: 1. Вдовенко, В.М. (2006). Політика нейтралітету і позаблоковості в сучасній архітектурі європейської безпеки. Київ. 2. Дирда, А.О. (2017). Фінська політика нейтралітету: новий етап у зовнішній політиці чи еволюція «фінляндизації». Available from: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/3064 3. Коломієць, І.В. (2013). Безпекова парадигма скандинавського нейтралітету: на прикладі Фінляндії та Швеції. Проблеми міжнародних відносин, (6), 81-98. 4. Jakobson, M. (2001). Pelon ja toivon aika: 20. vuosisadan tilinpaatos II. Helsinki: Otava. 5. Seppinen, J. (2008). Vaaran vuodet? Suomen selviytymisstrategia 1944- 1950. Helsinki: Minerva Kustannus Oy.