«Популізм як чинник формування та реалізації зовнішньої політики Європейського Союзу»
Автор: Вілюс Наталія Миколаївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Популізм часто називають одним із найпомітніших викликів плюралістичній демократії. Водночас, деякі дослідницькі традиції вважають популізм ідеологією, інші визначають його як політичну стратегію, яку використовують деякі харизматичні лідери для досягнення або використання влади. Європейський популізм уособлює страх перед втратою контролю над національними долями. Лейтмотив більшості популістських партій у Європі спрямований на «повернення контролю»: над кордонами, над економікою, над культурою та ідентичністю. Поширення популізму змінило умови європейських дебатів щодо основних питань, які стосуються багатьох сфер суспільно-політичного життя – зокрема, таким чином популісти вже впливають на формування та реалізацію зовнішньої політики цілого ЄС. Об’єкт дослідження – популізм та зовнішня політика. Предмет дослідження – популізм як чинник формування та реалізації зовнішньої політики Європейського Союзу. Мета роботи полягає у з’ясуванні впливу популізму як чинника формування та реалізації зовнішньої політики Європейського Союзу. У магістерській кваліфікаційній роботі досліджується проблема впливу популіських партій та лідерів на зовнішню політику Європейського Союзу. Було виявлено, що популізм у зовнішній політиці розглядається як пропозиція альтернативного погляду на міжнародні відносини, який формулює основну критику сучасної міжнародної системи, її інституцій та правил функціонування – того, що зазвичай називають «ліберальним міжнародним порядком». Увагу акцентовано на тому, що спільна зовнішня політика та політика безпеки дозволяє Європейському Союзу діяти та позиціонувати себе на міжнародній арені як повноправного суб’єкта. На додаток до збереження багатополярності зовнішньої політики в інституціях Європейського Союзу, слід зазначити, що національні інтереси держав-членів можуть мати суттєві та глибокі розбіжності [2]. Це означає, що або зовнішня політика ЄС має бути узгоджена з ключовими державами-членами, щоб бути ефективною, надаючи додаткові «послуги» чи забезпечуючи більшу колективну участь, або – ризикує стати неефективною. З’ясовано також, що хоча популізм можна розуміти як політичну ідеологію, він, здається, не перетворюється на особливі, спільні чи революційні ідеї щодо зовнішньої політики ЄС. Насправді багато популістських партій та лідерів досить байдуже ставляться до міжнародної політики, і дуже мало хто формулює чітке бачення чи стратегію щодо цього. Загалом, популістські партії, як правило, не займають конкретних позицій у міжнародних справах [1]. Тим не менш, є вказівки, де популістські актори були активними та голосними – як на національному рівні, так і в Європейському парламенті – де вони безпосередньо впливали на зовнішню діяльність ЄС. У роботі виокремлено, що головний ризик популізму полягає в тому, щоб загальмувати формування політики ЄС через блокування можливості компромісу, який є серцевиною будь-якої політики ЄС. Це загрожує подальшим зміцненням націоналістичних урядів і подальшим підривом довіри європейських громадян до європейських інституцій, доводячи тезу, що Європейський Союз є неефективною бюрократією, яка не здатна їх захистити [4]. Таким чином, найнебезпечнішим наслідком впливу популістів у Європейському парламенті є те, що Європейський Союз стане паралізованим і неактуальним суб’єктом на міжнародній арені. Якщо процес прийняття рішень в ЄС буде паралізовано, це загальмує історичну роль союзу на багатосторонніх форумах і ще більше підірве довіру до європейського проекту [3]. На карту поставлено саму актуальність Європейського Союзу і багатосторонності як способу втілення змін у політиці. Ключові слова – популізм, зовнішня політика, Європейський Союз, ліберали, демократи. Перелік використаних літературних джерел. 1. The Common Foreign and Security Policy (2022). Available from: https://ec.europa.eu/info/funding-tenders/find-funding/eu-funding- programmes/common-foreign-and-security- policy_en#:~:text=The%20Common%20Foreign%20and%20Security,hu man%20rights%20and%20fundamental%20freedoms. 2. Rabinovych, M. (2021). Failing forward and EU foreign policy: the dynamics of ‘integration without membership’in the Eastern Neighbourhood. Journal of European Public Policy. 28.10. Р. 1688-1705. 3. Raube, K. (2018). From internal-input to external-output: a multi-tiered understanding of legitimacy in EU foreign policy. In Global Affairs. 4.2-3. Р.241-251. 4. Service for Foreign Policy Instruments. Available from: https://fpi.ec.europa.eu/what-we-do/common-foreign-and-security- policy_en. 5. Sjursen, H. (2018). Justifying EU foreign policy: The logics underpining EU enlargement. Rethinking European Union Foreign Policy. In Manchester University Press. Р. 126-141.