Профілактика вживання психоактивних речовин в молодіжному середовищі : сучасний стан та перспективи
Автор: Вантух Оксана Зіновіївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Соціальна робота
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2022-2023 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Проблема вживання психоактивних речовин (далі – ПАР) залишається нерозв’язаною, а тому стає дедалі актуальнішою, особливо на тлі зростання показників поширеності цього явища, яке набуває епідемічного характеру (П.Гусак, Т. Мартинюк, І. Сидорук, 2013). Варто наголосити, що проблема вживання ПАР є поширеною не лише серед дорослого населення, а також і серед молоді. Про це свідчать соціологічні дослідження та опитування підлітків. Вживання неповнолітніми алкоголю, наркотичних і інших психоактивних речовин перетворилося на проблему, що представляє серйозну загрозу здоров’ю населення, економіці країни, соціальній сфері й правопорядку. Особливості вживання молоддю ПАР мають численні особливості, так і характеристики найближчого і широкого соціального оточення та соціально детерміновані паттерни поведінки. (О.Кіосєва, 2016) Провідними мотивами патологічного потягу до вживання ПАР є втеча від «тяжкої», часто травмуючої реальності, переживання невдач у соціальному житті, конфлікти в сім’ї, почуття самотності, втрата сенсу життя (Табачніков, С. І., Харченко та інші, 2015). У такому випадку вживання ПАР виступає як своєрідний захисний механізм, який спрямований на ізоляцію від суспільства, де людина не визнана. Чинники вживання ПАР потрібно розглядати у рамках біопсихосоціальної концепції. Так він виділяє біологічні, психологічні та соціальні чинники, які взаємопов’язані між собою (А. Вієвський, 2012). Умови розвитку вживання психоактивних речовин в молодіжному середовищі залежать від факторів ризику, які привертають до згубних звичок та формують наркотичну залежність. (Л. Завацька, 2016) Профілактика виступає однією із найголовніших та найефективніших соціальних технологій у боротьбі із поширенням у підлітковому і молодіжному середовищі різних проявів девіантної поведінки, зокрема адиктивної поведінки (О.Клочко, 2020). Профілактика вживання психоактивних речовин передбачає комплекс соціальних, освітніх і медико- психологічних заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин та умов, що спричиняють поширення та вживання психоактивних речовин, попередження розвитку та ліквідацію негативних особистісних, соціальних і медичних наслідків вживання психоактивних речовин (Г. Золотова, 2005). У профілактиці вживання ПАР виділяють первинну, вторинну та третинну профілактику. Окрім цього, у міжнародній практиці виокремлюють такі основні моделі профілактичної діяльності: модель моральних принципів, модель залякування, модель фактичних знань, модель ефективного навчання (позитивного навчання), модель поліпшення здоров’я. Існують стандарти профілактики вживання ПАР, які узагальнюють наявні в даний час наукові дані на основі огляду останніх систематичних оглядів і описують втручання і стратегії, які, як було встановлено, покращують результати профілактики вживання наркотиків. Крім того, в Стандартах визначені основні компоненти і особливості ефективної національної системи профілактики. На жаль, на практиці в Україні та інших європейських країнах стандарти профілактики, які забезпечують позитивні результати профілактики, не застосовуються масово. Щоб змінити цю ситуацію та сприяти профілактиці проводиться багато ініціатив. Мета дослідження: проаналізувати сучасний стан та перспективи профілактики вживання психоактивних речовин у молодіжному середовищі. Об’єкт дослідження: профілактика вживання психоактивних речовин. Предмет дослідження: сучасний стан профілактики вживання психоактивних речовин серед молоді. Гіпотеза дослідження: припускаємо, що профілактика є ефективним методом подолання проблеми вживання ПАР. Результати дослідження. У результаті дослідження нами встановлено, що вживання ПАР є поширеною проблемою у молодіжному середовищі. Профілактика є однією з найефективніших соціальних технологій у боротьбі із вживанням ПАР у молодіжному середовищі. Впровадження комплексних профілактичних програм, які відповідають стандартам профілактики допоможе вирішити проблему вживання ПАР та пов’язаних проблем. Важливим для розвитку ефективної практичної профілактичної діяльності вживання ПАР в молодіжному середовищі в Україні є запозичення зарубіжного досвіду організації та здійснення такої діяльності. Для ефективної державної політики щодо вживання ПАР потрібен міжгалузевий підхід та взаємодія державних органів, соціальних служб, громадських організацій та загальноосвітніх навчальних закладів. Ключові слова: адиктивна поведінка, психоактивна речовина (ПАР), хімічна залежність, соціальна профілактика. Перелік використаних літературних джерел Вієвський, А. М. (2012). Взаємозв’язок біологічних, психологічних та соціальних чинників у генезисі формування навичок вживання психоактивних речовин у дітей та підлітків із позиції розробки системи профілактики. Український медичний часопис, (3), 110-117. Гусак П. М. Профілактика вживання психоактивних речовин підлітками: монографія / П. М. Гусак, Т. А. Мартинюк, І. І. Сидорук. – Луцьк : ВежаДрук, 2013. Золотова Г. Д. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної пове- дінки студентів (на прикладі навчальних закладів І–ІІ рівня акредитації) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.05 / Золотова Ганна Дмитрівна. – Луганськ, 2005. – С. 38–39. Кіосєва, ОВ (2016). Мотиваційні предиктори вживання психоактивних речовин молоддю України. Український вісник психоневрології, т. 24, вип. 4 (89), 61–64 Клочко, О. О. (2020). Нетрадиційні засоби запобігання поширенню проявів адиктивної поведінки. BBK 83, 640. Л.М.Завацька, Л.В.Рень, В.В. Рябуха (2016). Дієва профілактика: метод. посіб. / – Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2016. – 112 с. Табачніков, С. І., Харченко, Є. М., Синіцька, Т. В., Чепурна, А. М., Кіосєва, О. В., & Вороніна, О. В. (2015). Характеристика адиктивних розладів поведінки підлітків, які вживають психоактивні речовини. Алгоритм надання медико-соціальної допомоги. Архів психіатрії, (21,№ 1), 101-105.)