Прогнозування пасажиропотоку на міських автобусних маршрутах при зміні типу рухомого складу
Автор: Марків Денис Васильович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2023-2024 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Громадський транспорт визнається основним засобом міської мобільності, особливо в масштабних міських агломераціях. Міське середовище часто є сприятливим для розвитку такого виду пересування, оскільки міста створюють умови, які є важливими для ефективної транспортної системи для пасажирів. Це обумовлено високою щільністю населення та частотою коротких відстаней для переміщення [1]. Оскільки міські автобусні перевезення є громадською послугою, їм можуть виділятися дотації від міста, що пояснюється їх соціальною функцією. Підвищення попиту на автобусні перевезення може призвести до ефективнішого надання громадського транспорту. З іншого боку, при низькій щільності населення попит на перевезення може бути низьким, що збільшує ймовірність втрат та потреби у субсидіях [1, 2]. Більшість систем громадського транспорту вимагає субсидій, навіть якщо деякі з їх основних складових можуть бути прибутковими [1, 3]. Транзитні системи складаються з різних видів послуг, які відповідають різним ринковим та просторовим умовам. Однак вони взаємопов’язані, і, таким чином, певні автобусні маршрути можуть залежати від трамвайних ліній або наявності паркінгів [4]. Автобусні маршрути є однією з найпоширеніших форм міського транспорту, використовуючи транспортні засоби різних розмірів для перевезення пасажирів у сидячих або стоячих місцях [5]. Вони пересуваються по загальних дорогах і, отже, чутливі до заторів. Головною перевагою цього виду транспорту є його маневреність та гнучкість. Однак неефективне управління та управління пасажирськими перевезеннями може призводити до низької якості обслуговування, знижуючи конкурентоспроможність цього виду пересувань [5]. Це особливо актуально в містах, що розвивають автомобільну залежність, тому детальне вивчення закономірностей змін у функціонуванні автобусних маршрутів в залежності від факторів, таких як потік пасажирів та умови руху, є важливим завданням.? Об’єкт дослідження – міський автобусний маршрут. Предмет дослідження – закономірності зміни пасажиропотоку на міському автобусному маршруті при заміні рухомого складу на транспортні засоби більшої вмістимості. Мета дослідження: на основі зібраних даних щодо актуального пасажиропотоку та результатів досліджень на інших автобусних маршрутах, визначити перспективний пасажиропотік за умови використання транспортних засобів великої вмістимості. Враховуючи попередні зміни рухомого складу на інших маршрутах м. Львова, здійснено прогнозування пасажиропотоку при заміні рухомого складу. За оптимістичним сценарієм його величина становить близько 300 пас./год, а за песимістичним – на 15-20% менша. На основі отриманих значень здійснено табуляцію рейсів для дотримання інтервалів руху в пікові періоди доби в межах 12-15 хвилин. Це надасть змогу як забезпечити пасажирів необхідною кількістю рухомого складу так і оптимізувати витрати автотранспортного підприємства. Ключові слова – пасажирські перевезення, міський автобусний маршрут, техніко-експлуатаційні показники, інтервал руху, пасажиропотік, прогнозування. Перелік використаних літературних джерел. 1. Rodrigue, J. P. (2016). The geography of transport systems. NY:Taylor & Francis. 2. Gwilliam, K. M. (2002). Cities on the move: a World Bank urban transport strategy review. The World Bank, No. 24910, pp. 1-228. 3. Cervero, R., & Arrington, G. B. (2008). Vehicle trip reduction impacts of transit-oriented housing. Journal of Public Transportation, 11(3), 1. 4. Meyer, M. D., & Miller, E. J. (1984). Urban transportation planning: a decision-oriented approach. McGraw-Hill Primis 5. Levinson, D. M., & King, D. A. (2019). A Political Economy of Access: Infrastructure, Networks, Cities, and Institutions. Network Design Lab.