«Стратегія енергетичної безпеки Європейського Союзу у контексті військово-політичних викликів та російської агресії (2014-2023 рр.)»
Автор: Зубрицький Назар Романович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2023-2024 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Енергетична безпека завжди була в центрі уваги геополітичних інтересів Європейського Союзу. Створення системи енергетичної безпеки є пріоритетним напрямком зовнішньої політики ЄС для протидії сучасним викликам і загрозам. Політика енергетичної безпеки ЄС спрямована на координацію держав-учасниць для забезпечення енергетичної ефективності та співробітництва. Виконання цієї політики визначається різними чинниками, які впливають на формування стратегічного курсу. Ефективність політики енергетичної безпеки Євросоюзу значною мірою залежить від відносин із зовнішніми партнерами, оскільки ЄС не може повністю задовольнити свої внутрішні енергетичні потреби власними ресурсами. Обєкт дослідження – енергетична безпека Європейського Союзу. Предмет дослідження – стратегічні напрямки політики енергетичної безпеки Європейського Союзу у контексті сучасних глобальних регіональних загроз та викликів російсько–української війни 2014–2023 рр. Мета дослідження – дослідити політику енергетичної безпеки ЄС у контексті сучасних глобальних та регіональних викликів та проаналізувати стратегію енергетичної безпеки ЄС в умовах російської агресії 2014–2023 рр. У магістерській кваліфікаційній роботі застосовано три групи методів дослідження: загальнонаукові – історичний, структурно–функціональний, системний, інституційний; емпіричні – контент–аналіз, аналіз нормативно– правових джерел та документів; логічні – індукція, аналіз, синтез.У магістерській кваліфікаційній роботі було проаналізовано джерельну базу та стан дослідження проблеми енергетичної безпеки ЄвропейськогоСоюзу у контексті військово–політичних викликів та російської агресії 2014– 2023 рр. В основному науковці аналізували міжнародну консолідацію ЄС в енергетичній безпеці, а найменш дослідженим є питання російсько– української війни як виклику енергетичній безпеці Європейського Союзу. Також розглянуто історію становлення системи енергетичної безпеки Європи і Європейського Союзу, яка з часу свого становлення і до сьогодні пройшла значні еволюційні зміни в моделях свого розвитку, враховуючи актуальні потреби та виклики, прийняття договорів, регламентів, директив та постанов, які регулюють курс енергетичної політики. Ще з’ясовано нормативно правове та інституційне забезпечення енергетичної безпеки Європейського Союзу: суттєве посилення енергетичної безпеки Європи вказує на значний розвиток правової та інституційної бази та на компетентність органів ЄС в питаннях, що стосуються енергетичної політики. Окрім цього, охарактеризовано стратегію енергетичної безпеки Європейського Союзу, як таку, що є не повністю реалізованою здебільшого через те, що деякі ключові засади не відображають потреб порядку денного та потребують перегляду норм забезпечення енергетичної безпекию. Далі розкрито спільну енергетичну політику Європейського Союзу, її роль у забезпеченні енергетичної безпеки, яка демонструє користь для помірного попиту на енергоресурси та в перспективі здатна подолати енергетичну кризу. Додатково встановлено геополітичні, соціально–економічні виклики та загрози енергетичній безпеці ЄвропейськогоСоюзу, якими виявилися дефіцит та безпека постачання енергоресурсів, високі ціни на всіх ринках палива, неготовність до енергопереходу, відсутність солідарності, російське вторгнення в Україну в 2022 році. Поряд з цим досліджено російсько–українську війну (2014–2023) як виклик енергетичній безпеці Європейського Союзу. Війна змінила курс енергетичної політики ЄС спричинивши багато проблем та надавши стимули до енергетичної незалежності та енергетичного переходу на зелену енергетику. Поза цим було визначено стратегії та форми діяльності Європейського Союзу у сфері енергетичної безпеки – диверсифікація джерел енергії та їх постачання,розвиток енергетичної інфраструктури, модернізація енергетичного ринку, посилення зовнішньої енергетичної співпраці, підтирмка енергетичних досліджень та інновацій. Висвітлено також співпрацю Європейського Союзу та міжнародної спільноти для забезпечення енергетичної безпеки у контексті військово–політичних викликів та російської агресії, в результаті чого ми бачимо, що основними енергетичними партнерами ЄС є США, Китай, Норвегія, Алжир, Марокко, Єгипет, Японія, Азербайджан, монархії Ради співробітництва країн Перської затоки, Індія та Україна. На завершення оцінено консолідацію Європейського Союзу та міжнародних організацій у формуванні системи енергетичної безпеки у контексті військово–політичних викликів та російської агресії. Відтак, цьому сприяє співробітництво з такими структурами: G7, G20, Енергетичне співтовариство, ОПЕК, МЕА, IRENA, ISA, МАГАТЕ. Ключові слова: Європейський Союз, енергетична безпека, Стратегія енергетичної безпеки, енергетична політика, диверсифікація, енергоресурси, відновлювані джерела енергії, російсько–українська війна.Перелік використаних літературних джерел 1. Бараннік В. (2018). Стратегія енергетичної безпеки ЄС, як відповідь на сучасні гібридні загрози: висновки для України. Регіональний філіал у Національного інституту стратегічних досліджень: аналіт. записка. Дніпро, 28 с. 2. Садигов С. (2022) Проблеми та перспективи забезпечення енергетичної безпеки ЄС під час російської агресії проти України. Право та інновації. Актуальні питання права Європейського Союзу. No 3(39). С. 49–56 3. Ignatov A. (2020) Analysis Of The Energy Security Of The European Union And The Related Policy Framework. Global Economy Journal. Vol. 20(01). 27 pp. 4. The Energy Charter Treaty (2019). International Energy Charter. Available from: https://www.energycharter.org/process/energy-charter-treaty-1994/energy- charter-treaty/