«Сучасні військові союзи: особливості формування та перспективи впливу на міжнародну політику»
Автор: Чопик Ольга Миколаївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2023-2024 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: У роботі проаналізовано основні підходи до трактування поняття «військовий союз», досліджено характерні ознаки військових альянсів та представлено їх типологію [4; 6]. Проведено дослідження основних сучасних військових союзів євроатлантичного простору, якими стали: НАТО, PESCO, NORDEFCO, FINABEL та Альянс України, Великої Британії і Польщі [1]. У роботі охарактеризовано ключові міждержавні об’єднання регіону Центральної Азії – ШОС та ОДКБ [5]. Також описані малі військові альянси Індо-Тихоокеанського регіону – такі як АНЗЮС, QUAD та AUKUS [2]. Здійснено оцінку рівня ефективності сучасних військових союзів за визначеними критеріями. У роботі висвітлено зовнішні та внутрішні виклики у функціонуванні воєнних альянсів, а також наведено рекомендації щодо підвищення їх рівня ефективності. Проаналізовано ступінь залучення України до військових союзів, зокрема стан інтеграції України до НАТО, її участь у Люблінському трикутнику, Альянсі України, Великої Британії та Польщі [3]. Об’єкт дослідження – міжнародні військові союзи як інструменти гарантії світової безпеки. Предмет дослідження – особливості функціонування сучасних військових союзів у різних регіонах світу, їх роль у забезпеченні міжнародні безпеки. Мета роботи – провести комплексне дослідження основних сучасних військових союзів у різних регіонах світу, оцінити їхню ефективність та здатність впливати на міжнародну політику, а також розглянути перспективи залучення України до військових альянсів. На основі проведених порівняльних досліджень, підсумовано, що найбільш ефективним військовим союзом сучасності є НАТО, встановлено обмежений рівень ефективності PESCO, NORDEFCO, ОДКБ та AUKUS, визначено низький рівень дієвості FINABEL, Альянсу України, Великої Британії та Польщі, ШОС та QUAD. Визначено основні проблеми функціонування військових альянсів, які включають масове поширення збройних конфліктів, недієвість сучасної системи міжнародної безпеки, ігнорування норм міжнародного права, складнощі у прийнятті рішень щодо застосування сили проти супротивника, гібридний характер сучасних військових конфліктів, а також внутрішні суперечки між союзниками, проблеми з фінансуванням тощо. Здійснено позитивний прогноз щодо подальшої євроатлантичної інтеграції України, яка залежатиме здебільшого від розв’язки російсько-української війни. Подальша стратегія України щодо взаємодії з військовими союзами може включати дотримання курсу на вступ до НАТО паралельно з реалізацією стратегії малих союзів та розвитком різноманітних форм співпраці з іншими військовими альянсами. Ключові слова: НАТО, PESCO, NORDEFCO, FINABEL, Альянс України, Великої Британії та Польщі, Люблінський трикутник, ШОС, ОДКБ, АНЗЮС, QUAD, AUKUS, США, Україна, російсько-українська війна. Перелік використаних літературних джерел: 1. Гбур З. Роль НАТО як оборонного союзу в безпеці Європи. (2022). Державне управління. Інвестиції: практика та досвід, 9-10, 84–91. 2. Дужа І., Мельник Л., Грек І. (2023). Індо-Тихоокеанський регіон в стратегії США. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. Студії, 46, 285-290. 3. Маруховський О. О. (2022). Вступ України до НАТО як основа формування європейської системи колективної безпеки Науковий журнал «Політикус» : Євроінтеграція, 65-71. 4. Седляр Ю. О., Ярошенко В. М. (2023). Зовнішня політика держав: теоретичні засади дослідження питання. Актуальні проблеми політики, 71, 184-190. 5. Цибуляк А. Г. Роль ОДКБ і ШОС у стратегії військово-політичної безпеки Російської Федерації. (2010). Актуальні проблеми міжнародних відносин, 93, 80–91. 6. Snyder. G. H. (1997). Alliance politics. Cornell University Press, 414.