«Зовнішньополітичні пріоритети РФ та КНР в Африці»

Автор: Ушлов Тарас Олександрович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2023-2024 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Африканський материк відіграє важливе стратегічне значення для міжнародної спільноти. Континент є сценою для співпраці та діалогу міжнародних гравців, які спільно розвивають стратегії для забезпечення стабільності та миру у регіоні. Одними з ключових гравців у регіоні є РФ та КНР, кожен з яких переслідує свої стратегічні цілі. Якщо у випадку РФ – це пошуки можливого обходу санкцій та нових партнерів, акцент на військовій сфері розбудови відносин (за принципом жорсткої сили), тоді КНР продовжує розширювати нові ринки збуту, розвивати економічні відносини з країнами континенту через інвестування (за принципом м’якої сили). Повномасштабна війна в Україні загострила цю проблематику, адже втрата потенційних партнерів несе загрозу у дестабілізації міжнародного порядку. Для протидії агресії Росії та залучення підтримки з боку країн Африканського регіону Україна потребує якнайшвидшого встановлення стабільних дипломатичних, політичних та економічних відносини з країнами Африки. Саме тому важливо визначити, які загрози несе збільшення впливу РФ та КНР на країни Африки і як це вплине на міжнародний розподіл сил чи у цій боротьбі не займуть українську нішу два великі гравці на континенті. Об’єкт дослідження: зовнішня політика РФ та КНР у африканському регіоні. Предметом дослідження є особливості становлення, динаміка та виклики реалізації зовнішньополітичних пріоритетів РФ та КНР у Африці. Мета магістерської кваліфікаційної роботи полягає в аналізі та висвітленні розвитку відносин між РФ і КНР та африканськими державами, виявлення викликів та загроз для міжнародної спільноти у випадку розширення сфери впливу Росії та Китаю на регіон. Виявлено, що попри те, що СРСР та КНР розпочали побудову відносин з африканськими країнами в один період, все ж шлях до встановлення сучасного стану відносин у них відрізнявся. Загалом, період з 1950 по 1990 роки можна охарактеризувати як такий, де СРСР займала нішу держав Заходу, що втрачали свій вплив на регіон та зосереджувала увагу на протидії впливу США [3]. Розвиток відносин між Китаєм та африканськими країнами пройшов кілька етапів: встановлення «п’яти принципів мирного співіснування» в 1954 р.; cтворення Асоціації дружби китайсько-африканських народів у 1960 р.; 1970-х роках Китай став «першим серед рівних» у африканському регіоні, отримавши статус постійного члена Ради Безпеки ООН у 1971 р.; 1980-ті рр.; встановлення нових принципів економічного і технічного співробітництва визначили новий етап співпраці, який домінував до кінця століття; 1990-ті рр.: КНР продовжував активно розвивати співпрацю з Африкою, визначаючи її як ключовий вектор стратегічних і економічних інтересів [4]. При розгляді та аналізі сучасних відносин між РФ та країнами Африки, було виявлено, що після розпаду СРСР і до 2008 року держава не проявляла активної зацікавленості у поновленні співпраці. Проте, у Зовнішньополітичних концепціях РФ 2008р., 2013р. та 2016 р., Росія поступово визначила африканський вектор як пріоритетний. На відміну від своїх конкурентів у регіоні, РФ зробила ставку на жорстку силу: підтримка авторитарних режимів, надання військової допомоги африканським країнам і збільшення присутності через ПВК “Вагнер” [5]. В свою чергу, Китай, пропонуючи свою допомогу без умов і додаткових вимог, представив привабливу альтернативу умовно західній допомозі і здобув значну дипломатичну підтримку для захисту своїх міжнародних інтересів саме у економічній ніші. Таким чином, зростання співпраці з африканськими країнами було досягнуте завдяки активізації китайської дипломатії на континенті та використанні підходу “м’якої сили” [1]. Також було з’ясовано, що попри те, що КНР та РФ вважаються надійними партнерами, вони переслідують власні інтереси в африканському регіоні. Перетин зовнішньополітичних інтересів є у Нігері, Нігерії, Чаді, Судані, ДКР, Зімбабве, Мозамбіку, Танзанії. Оскільки обидві держави активно поширюють вплив на африканський континент, не виключено, що у разі виникненні конфліктів партнери можуть перетворитися у конкурентів [2]. У підсумку африканський континент поступово перетворюється на територію боротьби за вплив багатьох міжнародних акторів. КНР та РФ активно використовують зміну уваги, яку США та ЄС приділяють війнам в Україні та Ізраїлі і займають нішу у поширенні своїх впливів. Майбутнє регіону залежить від того, чи зможуть КНР та РФ продовжувати нав’язувати свою політику на континенті, чи все ж інші зовнішні гравці знайдуть альтернативні шляхи, які зможуть запропонувати країнам Африки. Ключові слова: РФ, КНР, африканські країни, зовнішньополітичний інтерес, вплив. Ключові джерела: Угву, В. (2020). Стратегія КНР щодо країн Африки. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Китай та Росія захоплюють Африку (2023). Available from: https://www.youtube.com/watch?v=Aest4L6LuNs Charap, S., Cheravitch, J., Hanson, R. (2022). A Geostrategic Assessment. Santa Monica, CA: RAND Corporation. Park, Y. J., Huynh, T. T., Lumumba-Kasongo, T. (2010). China in Africa. Leiden: African Studies Centre. Wesolowski K., Gatanazi E. (7 July, 2023). Fact check: Russia’s influence on Africa. DW News.