«Міжнародні стандарти прав жінок: проблеми забезпечення у країнах Східної Азії»
Автор: Матвійчук Оксана Тарасівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2023-2024 н.р.
Мова захисту: французька
Анотація: Проблематика ефективного забезпечення прав жінок є на порядку денному усіх акторів глобального співтовариства. Пройшовши еволюційний шлях, від тотальної дискримінації та знецінення до систематизації міжнародних стандартів та їх імплементації у національних законодавствах, права жінок не втілюються у повному обсязі в жодній з держав світу. Не виключенням став і регіон Східної Азії. Попри шалений економічний розвиток, дотримання політики демократично-ліберальних цінностей та ідеалів, а також популярність східно-азійської культури, держави даного регіону, як-от Японія, Південна Корея, Тайвань, стикаються з перешкодами щодо реалізації прав жінок, що призводить до дестабілізації суспільного порядку, поглиблення гендерних стереотипів та ролей, утиску їх прагнень та свобод. Об’єктом дослідження права жінок в країнах Східної Азії. Предмет дослідження - особливості гарантування, реалізації та захисту прав жінок в країнах Східної Азії на прикладі Японії, Південної Кореї та Тайваню. Метою магістерської кваліфікаційної роботи - здійснити комплексний аналіз сучасного стану реалізації прав жінок в країнах Східної Азії відповідно до міжнародних стандартів, визначивши проблеми, які перешкоджають їхньому забезпеченню та гарантуванню, а також напрацювати рекомендації щодо покращення стану прав жінок у даному регіоні. Перш за все, встановлено, що на сучасному етапі наявна широка база міжнародно-правових актів та механізмів, які забезпечують дотримання та гарантування прав жінок. Фундаментальною угодою для більшості країн світу, зокрема і для досліджуваних Японії, Південної Кореї та Тайваню, є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року. Було виявлено, що для даних країн характерними рисами у реалізації політики гарантування прав жінок є наявність про жіночих організацій, які лобіюють законодавчі ініціативи національних політичних сил а також висвітлюють проблеми, які можуть залишитися поза увагою державних органів влади, наявність спеціалізованих органів, відповідальних за процес забезпечення прав жінок, як-от Міністерство гендерної політики та сім’ї Кореї, Бюро з питань гендерної рівності при Кабінеті міністрів Японії, Комітет з гендерної рівності Виконавчого Юаня в Тайвані. Однак, Тайвань вирізняється результативністю та ефективністю ведення про жіночої/гендерної політики, а також активною міжнародною співпрацею з спеціалізованими організаціями у даному напряму, незважаючи на свій складний правовий статус. Серед здобутків варто висвітлити, зокрема: сталий процес реформування нормативно-правової бази у досліджуваних країнах задля відповідності новим викликам, покращення доступу та можливостей жінок згідно з гендерними показниками, як-от доступ до вищих посад, освіти тощо. Цінність інституалізації політики захисту прав жінок полягає у її розбудові та інтенсивній реалізації, а також координуванні співпраць міжнародного та регіонального рівнів у покращенні процесу гарантування прав жінок. Про Жіночі рухи та громадський активізм є каталізатором для визначення прогалин у гарантуванні прав жінок та допомозі влади звернути увагу на них. Щодо слабких сторін, то ключове місце займає культурно-історичний контекст регіону у вигляді закріпленої традиції конфуціанства, тенденція до недостатнього фінансування профільних органів, необізнаність самих політиків зі специфікою роботи та знецінення проблематики забезпечення прав жінок, що дестабілізує суспільний порядок та слабкий механізм доведення факту вчинення порушення на сексуальному грунті. Досліджено, що основними перешкодами та викликами при процесі гарантування прав жінок безпосередньо постають як внутрішні, так і зовнішньополітичні чинники. Визначено, що репродуктивна роль жінки є об’єктом дискримінації зважаючи на «старіння» націй та демографічні вимоги до жінок виконувати поставлені цілі зі збільшення кількості населення, а розвиток кіберзлочинності істотно підриває безпеку жінок та дівчат і, як наслідок, актуалізує питання сексуальних домагань і насильства. В результаті проведеного аналізу було висвітлено подальший перебіг ситуації з правами жінок у Японії, Південній Кореї та Тайваню, а також запропоновано ряд рекомендацій, серед яких: перегляд міжнародними організаціями своїх механізмів примусу та контролю щодо обов’язкового виконання правових зобов’язань, подальше реформування внутрішньої нормативно-правової бази, розвиток культурно-просвітницького напрямку та популяризація гендерної рівності і боротьба зі стереотипами, розробка освітніх проектів та впровадження програм із заохочення розширення представництва жінок в усіх сферах життєдіяльності. Ключові слова: права жінок, Східна Азія, гендерна рівність, CEDAW, дискримінація. Перелік використаних літературних джерел: Коломієць, Ю. (2019). Права жінок к об’єкт міжнародного захисту. Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми. 92-101 Brysk A. (2021). Constructing rights in Taiwan: the feminist factor, democratization, and the quest for global citizenship. The Pacific Review. 34:5, 837 – 870. Edwards L., Jung K., McLaren S. (2022). East Asia from: The Routledge Global History of Feminism. Routledge. 163 – 179. Hur, S.W. (2011). Mapping South Korean Women’s Movements During and After Democratization: Shifting Identities. Takemura K. (2010), Feminist Studies/Activities in Japan: Present and Future, Lectora, 16: 13-33. United Nations. (1979). Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women. Treaty Series, 1249, 13.