Стресостійкість працівників організацій з різним типом спрямованості особистості
Автор: Пилат Василина Романівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Психологія
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2024-2025 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У роботі висвітлено соціально-психологічні чинники, що впливають на стрес і стресостійкість працівників. На основі теоретичного аналізу та емпіричних досліджень виявлено, що стрес є багатовимірною реакцією, яка залежить від індивідуальних характеристик, організаційного середовища та зовнішніх стресорів. Стресостійкість визначається як динамічний конструкт, що змінюється під впливом особистісних орієнтацій, механізмів подолання стресу та організаційної культури. Емпіричний аналіз показав, що працівники, зорієнтовані на завдання, частіше використовують стратегії вирішення проблем, тоді як орієнтовані на стосунки працівники покладаються на емоційні механізми подолання стресу. Установлено, що внутрішній локус контролю та вищий рівень освіти корелюють із підвищеною стресостійкістю. Жінки продемонстрували більшу схильність до міжособистісного стресу порівняно з чоловіками. Організаційні фактори, такі як стиль керівництва та фізичне робоче середовище, можуть бути як буфером, так і тригером стресу. Результати підкреслюють важливість створення в організаціях середовища, яке сприяє розвитку стратегій вирішення проблем і підтримує внутрішній локус контролю працівників. Багатовимірний підхід до управління стресом має інтегрувати індивідуальні та організаційні аспекти для ефективного підвищення стресостійкості, особливо у контексті глобальних і соціально-політичних викликів, які ускладнюють робоче середовище. Ключові слова: стрес, стресостійкість, організаційна культура, локус контролю, копінг-стратегії, гендерні відмінності, управління стресом.