Взаємозв’язок резильєнтності та показників психоемоційного стану у жінок
Автор: Пеляк Мирослава Миколаївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Психологія
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2024-2025 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Дослідження присвячене резильєнтності як чиннику підтримки психоемоційного стану жінок в умовах стресу. Резильєнтність визначено як багатовимірний психологічний конструкт, що поєднує когнітивну гнучкість, емоційну регуляцію та підтримувальне середовище. Її високий рівень сприяє адаптації до стресу, знижуючи емоційну реактивність, тоді як низький рівень підвищує вразливість до стресу, тривоги та депресії. Емпіричне дослідження серед українок віком 20–40 років показало, що 44% респонденток мають низький рівень резильєнтності, який асоціюється з високими показниками емоційного дистресу. Зокрема, жінки молодого віку, самотні чи ті, хто працюють лише за наймом, демонстрували нижче психологічне благополуччя. У заміжніх жінок і тих, хто поєднує роботу з навчанням, відзначено вищу резильєнтність завдяки підтримувальному середовищу та балансу життєвих сфер. Кореляційний аналіз підтвердив, що резильєнтність має захисну функцію: вона знижує рівень дистресу, румінацій і тривожності, позитивно впливаючи на емоційне благополуччя, залученість і сенс життя. Три основні фактори (психологічний дистрес, емоційна реактивність, ригідність) визначають психоемоційний стан і демонструють значущість резильєнтності для адаптації. Рекомендації включають тренінги з когнітивної реструктуризації, усвідомленості та емоційного самоусвідомлення, що сприятимуть розвитку резильєнтності та стійкості жінок у кризових ситуаціях. Ключові слова: Резильєнтність, психоемоційний стан, стрес, адаптація, тривога, емоційна регуляція, підтримка, благополуччя.