«Українсько-турецькі відносини в період російсько-української війни (2014-2024 рр.)»
Автор: Помірко Христина Михайлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2024-2025 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Розширена анотація. В умовах повномасштабного російського вторгнення в 2022 р. Туреччина стала важливим партнером для України, підтримала її на міжнародній арені і сприяла зміцненню оборонних спроможностей. Міжнародна взаємодія між цими державами є стратегічно важливою для підтримки міжнародної стабільності та сприяння формуванню нового безпекового порядку в регіоні. Врахування безпекової ролі Туреччини дозволяє краще зрозуміти роль цієї держави як активного учасника у протистоянні російській агресії та оцінити її вплив на міжнародні відносини загалом. Дослідження українсько-турецьких відносин періоду 2014-2024 рр. надає можливість проаналізувати не лише політичні та військові напрями співпраці, але й економічні та гуманітарні компоненти. Впродовж цього періоду спостерігається зростання двосторонньої торгівлі, активізація інвестицій та розвиток інфраструктурних проектів між країнами. Крім того, співпраця у сфері туризму та культури допомагає зміцнити міжособистісні зв’язки між українцями та турками, що сприяє подальшому розвитку дружніх стосунків між державами. Необхідно виділити також роль українського питання у зовнішній політиці Туреччини. З початку російської агресії проти України в 2014 р. Туреччина балансувала між відносинами з Росією та підтримкою територіальної цілісності України. Вивчення турецької позиції у плані розгортання російсько-української війни дозволяє більш докладно зрозуміти багатогранність українсько-турецьких відносин та потенційні напрямки для подальшої співпраці, що може бути важливим для розробки стратегій національної безпеки та зовнішньої політики України. Об’єкт дослідження – українсько-турецькі відносини. Предмет дослідження – українсько-турецькі відносини періоду російсько-української війни (2014 – 2024 рр.). Мета дослідження. Проведення аналізу та висвітлення динаміки і розвитку українсько-турецьких відносин в період російсько-української війни (2014 – 2024 рр.) У 1992 році Україна і Туреччина підписали Протокол про встановлення дипломатичних відносин і Договір про дружбу та співробітництво, що заклало основу для всебічного партнерства. Того ж року було підписано Декларацію про Чорноморське економічне співробітництво, що сприяло регіональній інтеграції. Після розпаду СРСР Україна активно розвивала зовнішню політику, шукаючи нових союзників і формуючи національні інтереси [5]. Добросусідські стосунки між українським та турецьким народами мають давні корені, а за роки незалежності України взаємодія між двома державами стала більш різнобічною і продовжує активно розвиватися. Обидві країни, що мають спільний геополітичний простір, мають багатий історичний спадок, динамічне сьогодення і перспективне, сповнене досягнень майбутнє. Туреччина розглядає Україну як важливого партнера і прагне розвивати співпрацю у всіх сферах життєдіяльності [4]. Для України пріоритети співпраці з Туреччиною полягають у забезпеченні безпеки Чорноморського регіону, підтримці в контексті російської агресії, а також розширенні торгово-економічних зв’язків. Українсько-турецькі відносини зміцнилися після анексії Криму, коли Туреччина підтримала територіальну цілісність України та висловила стурбованість долею кримських татар. Водночас, балансуючи між власними інтересами в регіоні та стосунками з Росією, Туреччина продовжує шукати шляхи взаємовигідної співпраці з Україною. Спільні інтереси в енергетиці, оборонній промисловості та безпекових питаннях стимулюють двосторонню взаємодію, створюючи міцний фундамент для подальшого розвитку відносин у різних сферах [3]. Турецький вектор явно простежується у зовнішньоекономічній політиці України, проте існує ряд критичних питань, які залишаються невирішеними в економічній співпраці між країнами. В Експортній стратегії України Туреччина визначена як ринок з великим потенціалом для збільшення українського експорту. Чотири з десяти основних товарних груп, експортованих до Туреччини, складають агропродукція з низьким рівнем переробки. Однак очікується, що турецький ринок відкриється для українських товарів аграрного, харчового та переробного секторів до 2026 року, що є однією з причин затримок у завершенні переговорів про зону вільної торгівлі (ЗВТ). Стратегічна програма, яка передбачає вихід українських експортерів на турецький ринок, не була офіційно оголошена, і неясно, якими саме інструментами Україна планує досягти цієї важливої мети [1]. Україна є важливим регіональним партнером для Туреччини, що підкреслює амбіції Анкари щодо регіонального лідерства. Ключовим елементом співпраці є Стратегічна рада високого рівня, яка забезпечує регулярний діалог та адаптацію спільних стратегій між країнами. Кримськотатарський фактор також відіграє важливу роль в українсько-турецьких відносинах [2]. Війна в Україні надала Туреччині можливість розвивати оборонну промисловість і просувати свої зовнішньополітичні цілі, зокрема через продаж безпілотників. Президент Р. Ердоган балансує між підтримкою України та діалогом з РФ, що дозволяє Туреччині зберігати стратегічну роль у регіоні. Важливим елементом цієї стратегії є підтримка «зернової угоди», що сприяє як регіональній стабільності, так і глобальній продовольчій безпеці [6]. Перспективи подальшого дослідження можуть містити глибший аналіз впливу українсько-турецьких відносин на стратегічні інтереси обох країн, а також на їхню взаємодію з іншими міжнародними акторами. Дослідження цієї проблеми сформує нові перспективи для розуміння комплексної природи сучасних міжнародних відносин та їх впливу на регіональну безпеку і стабільність. Ключові слова: українсько-турецькі відносини, російсько-українська війна, військове співробітництво, російська агресія, міжнародні відносини. Перелік використаних літературних джерел. 1. Buriak, A., & Palchyk, T. (2022). Mizhnarodne ekonomichne spivrobitnytstvo Ukrainy ta Turechchyny: osoblyvosti v umovakh suchasnosti. In Tezy 74-yi naukovoyi konferentsiyi profesoriv, vykladachiv, naukovykh pratsivnykiv, aspirantiv ta studentiv Natsionalnoho universytetu «Poltavska politekhnika imeni Yuriia Kondratiuk», 435–436. Poltava: Natsionalnyi universytet imeni Yuriia Kondratiuka. Retrieved from https://reposit.nupp.edu.ua/bitstream/PoltNTU/10989/1/74-%D1%82%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%20%D0%A2.1-436-437.pdf 2. Havrylenko, N., & Bobovskyi, A. (2022). Stratehichne partnerstvo z Turetskoiu Respublikoiu: zovnishnoekonomichni aspekty. Kyiv. 3. Demchyshak, R. (2019). Korektsiia ukrainsko-turetskykh vidnosyn u konteksti zovnishnopolitychnoho kursu prezydenta Turechchyny Redzhepa Erdoahana. Politykus: Naukivyi Zhurnal, (1), 82–87. Retrieved from http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/7149/1/Demchyshak.pdf 4. Merych, A. (2010). Ukrainsko-turetski vidnosyny v konteksti mizhtsyvilizatsiinoho dialohu. Aktualni Problemy Mizhnarodnykh Vidnosyn, (93), 8. Retrieved from http://apir.iir.edu.ua/index.php/apmv/article/download/619/579 5. Yatsenko, B. (2023). Kharkterystyka rozvytku ukrainsko-turetskykh vidnosyn 1992-2013 rr. Visnyk Nauky i Osvity, (11(17)), 1474–1486. Retrieved from http://perspectives.pp.ua/index.php/vno/article/download/7769/7814 6. Malsin, J. Ukraine War Gives Turkey’s Erdogan Opportunity to Extend His Influence. The Wall Street Journal. November 5, 2022, Retrieved from https://www.wsj.com/articles/ukraine-war-gives-turkeys-erdogan-opportunity-to-extend-his-influence-11667640601