Порівняльна оцінка індексів стійкості міського транспорту на прикладі українських та європейських міст
Автор: Стець Юрій Романович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2024-2025 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Сучасний розвиток міст нерозривно пов’язаний із функціонуванням ефективних транспортних систем, які забезпечують мобільність населення, сприяють економічному зростанню та знижують негативний вплив на довкілля. Однією з ключових концепцій у цьому контексті є стійкість міських транспортних систем, що визначається через їхню здатність забезпечувати доступність і ефективність, зберігаючи екологічну рівновагу та сприяючи соціальній справедливості. Згідно з Резолюцією Ради Європейського Союзу, стійкість транспорту оцінюється за трьома вимірами: економічним, соціальним та екологічним [1]. Економічна стійкість передбачає доступність і ефективність транспорту, що підтримує конкурентоспроможність регіонів. Соціальна стійкість акцентує увагу на безпеці та зручності, сприяючи рівноправному доступу до транспортних послуг. Екологічна стійкість визначається зниженням викидів і енергоспоживання, а також інтеграцією відновлюваних ресурсів [2]. Робота містить огляд сучасних досліджень із стійкості транспортних систем, зокрема, аналіз методів планування сталого транспорту, впливу технологічних інновацій, змін у міському плануванні та поведінкових аспектів. Особлива увага приділена розробці індикаторів стійкості, що дозволяють проводити оцінку міських транспортних систем. Дослідження показали, що впровадження електротранспорту, розвиток громадського транспорту та підтримка немоторизованих переміщень є ключовими факторами зменшення впливу на довкілля та підвищення якості життя населення [3, 4]. За результатами дослідження виконано такі завдання: 1) Проведено теоретичний аналіз поняття стійкості транспортних систем, включаючи визначення критеріїв та індикаторів оцінки. 2) Виконано літературний огляд сучасних досліджень щодо методів підвищення стійкості транспортних систем у європейських і українських містах. 3) Проведено аналіз транспортних систем 12 міст (9 європейських і 3 українських) за такими параметрами, як довжина маршрутів, рівень автомобілізації, щільність населення, частка електротранспорту тощо. 4) Розроблено інтегрований індекс стійкості транспортних систем, що враховує економічний, соціальний та екологічний виміри. 5) Виконано кластеризацію міст за значеннями індексу стійкості, що дозволило виявити залежності між параметрами транспортних систем і рівнем їхньої стійкості. 6) Надано рекомендації щодо підвищення стійкості міських транспортних систем на основі аналізу отриманих результатів. Ключові слова: стійкість транспортної системи, індекс стійкості, параметри роботи транспорту, кластеризація. Перелік використаних літературних джерел. 1. Council Resolution on the Integration of Environment and Sustainable Development into the Transport Policy, Report from the Committee of Permanent Representatives to the Council 7329/01. Council of the European Union, Goteborg (2001) 2. Zito, P., Salvo, G. Toward an urban transport sustainability index: an European comparison. European Transport Research Review. 3, 179–195 (2011). 3. Makarova, I., Pashkevich, A., & Shubenkova, K. (2017). Ensuring sustainability of public transport system through rational management. Procedia Engineering, 178, 137-146. 4. Schmale, J., Von Schneidemesser, E., & Dorrie, A. (2015). An integrated assessment method for sustainable transport system planning in a middle sized German city. Sustainability, 7(2), 1329-1354