Дослідження ефективності просторової пріоритизації міського громадського транспорту
Автор: Смерека Назарій Степанович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2024-2025 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Актуальним завдання сьогодення під час проектування розвитку транспортних систем міст є покращання методів забезпечення та практичних рішень зі збільшення мобільності територією міста. Такі завдання є актуальними як для українських міст, так і міст у розвинутих країнах та країнах, які розвиваються. Для кожного міста набір інструментів та рішень є різним, адже їх території відрізняються специфікою містобудування, конфігурацією вулично-дорожньо мережі, функціональним зонуванням та кліматичними умовами [1–4]. До того ж, у різні часові періоди розвитку території виникали та розвивались різні види міського транспорту. Для менших міст (до 500 тисяч мешканців) характерні відповідні невеликі розміри, значна щільність мешканців, а пересування відбувались переважно пішо, з використанням приватних автомобілів та автобусних ліній. У великих містах (від 500 тисяч до 1 мільйона мешканців) більш характерним є різноманіття функціональних зон, у порівнянні з середніми містами, що внесло свої особливості у принципи розселення мешканців. Тут більш розвинутими є пересування приватними автомобілями, яке є на рівні з розвитком ліній маршрутних автобусів, а також електротранспорту (трамваїв та тролейбусів, або тих та інших). Для особливо великих міст, які найчастіше є діловими, культурними та промисловими центрами, притаманним є розвиток різних систем міського громадського транспорту, в тому числі метрополітену, великий відсоток пересувань приватним транспортом, великі обсяги вантажного транспорту. Та незалежно від розмірів міста, на нинішній час усі вони зіткнулись з проблемою перевантаження вулично-дорожньої мережі, що характеризується значними заторами, недосконалістю систем управління рухом і забезпечення якісного транспортного сполучення міським громадським транспортом. Акценти робляться на збільшенні його привабливості з метою зменшення частки осіб, які для повсякденного пересування використовують приватний транспорт. Перевагами міського громадського транспорту є [4–6]: масовість перевезень; зменшення екологічного забруднення повітряного басейну міст; економічність у порівнянні з приватними автомобілями; зменшення навантаження на вулично-дорожню мережу тощо. Збільшення привабливості міського громадського транспорту досягається кількома способами [1,4–6]: підвищення швидкості сполучення; покращення способу оплати за проїзд та інтегрованість систем оплати між різними видами міського та зовнішнього громадського транспорту за одночасної дисконтної вартості пересування у разі збільшення частоти такого пересування; зручність розміщення зупинкових пунктів та транспортно-пересадкових вузлів відносно значних місць генерації пасажирських потоків; інтегрованість між собою різних способів пересувань та видів громадського транспорту; регулярність руху та дотримання розкладів руху у непікові години роботи міського громадського транспорту; комфортність пересування та зручність рухомого складу. Усі ці чинники за певний середньотерміновий проміжок часу здатні «переманити» значну кількість мешканців у салони автобусів, трамваїв або тролейбусів, оскільки такі заходи є дієвими для наземного громадського транспорту. Досягти збільшення швидкості сполучення на лініях міського громадського транспорту можна досягти шляхом надання пріоритетів для рухомого складу на маршрутах, особливо на тих ділянках вулично-дорожньої мережі, де часто виникають затори. Пріоритизація може бути забезпечена часовими або просторовими методами. Часові методи пріоритизації передбачають впровадження багаторівневих автоматизованих систем управління рухом із використанням засобів світлофорної сигналізації. Тоді залежно від принципу роботи відповідних детекторів та контролерів відбувається управління роботою світлофорних об’єктів. Просторова пріоритизація полягає в облаштуванні спеціальних виділених смуг руху для автобусів (або у поєднанні з іншими видами міського громадського транспорту). Ідеальним вважається поєднання і часової, і просторової пріоритизації. У цій магістерській кваліфікаційній роботі проведено порівняльний аналіз показників руху міського громадського транспорту та загального транспортного потоку на вулицях з облаштуванням виділених смуг руху та без них у місті Львові. Серед таких показників виділено: швидкість сполучення; тривалість проїзду окремих ділянок вулично-дорожньої мережі; затримки руху. Результати аналізу показують ефективність просторової пріоритизації для міського громадського транспорту, проте збільшення затримки в русі загального транспортного потоку. Об’єкт дослідження – ділянки вулично-дорожньої мережі з облаштованими смугами для руху міського громадського транспорту та без них. Предмет дослідження – закономірності зміни показників руху загального транспортного потоку та рухомого складу автобусів за різного способу пріоритизації. Методи дослідження: – натурні дослідження – під час вимірювання миттєвої швидкості руху транспортних засобів загального транспортного потоку та автобусів (тролейбусів) на ділянках вулиць між перехрестями; – документальні дослідження – під час аналізу швидкості проїзду автобусів між зупинковими пунктами за наявності та відсутності виділених смуг; – системний аналіз – під розроблення графічних залежностей та побудови закономірностей зміни показників руху у транспортних потоках на магістральних ділянках вулично-дорожньої мережі. Метою роботи є порівняльний аналіз зміни середньої миттєвої швидкості руху на ділянках вулично-дорожньої мережі, де прокладено маршрути міського громадського транспорту в умовах наявності та відсутності просторової пріоритизації для міського громадського транспорту. Для виконання порівняльного аналізу у цій магістерській кваліфікаційній роботі слід розв’язати такі завдання: 1. Провести натурні дослідження з вимірювання миттєвої швидкості руху загального транспортного потоку та рухомого складу міського громадського транспорту на різних ділянках вулично-дорожньої мережі. 2. Застосовуючи методи математичної статистики, розрахувати середні миттєві швидкості руху та побудувати відповідні гістограми та кумулянти розподілу випадкової величини. 3. Застосовуючи методи системного аналізу дослідити закономірності зміни середньої миттєвої швидкості руху транспортних засобів наявності та відсутності просторової пріоритизації, а також побудувати залежності зміни цього показника за різних геометричних параметрів проїзної частини. 4. Виробити рекомендації щодо обгрунтування доцільності застосування просторового пріоритету залежно від інтенсивності руху громадського транспорту на ділянках магістральної вулично-дорожньої мережі. Ключові слова: просторова пріоритизація, часова пріоритизація, маршрут міського громадського транспорту, склад транспортного потоку, інтенсивність руху, миттєва швидкість руху, виділена смуга. Перелік використаних літературних джерел 1. Norbert, N. Oppenheim Urban Travel Demand Modeling (1995) / Oppenheim Norbert.– John Wiley and Sons. Hoboken, New Jersey, USA. 2. Public Transport Assignment (2013). - Department for Transport, Transport Analysis Guidance. – London. 3. Sheffy, Y. Urban Transportation Networks. Equilibrium Analisis with Mathematical Programming Methods (1995). Engelwood Cliffs: Prentice-Hall. 4. Горбачов П.Ф. (2009) Сучасні наукові підходи до організації роботи маршрутного пасажирського транспорту в містах: монографія. ХНАДУ, Харків. 5. Гаврилов Е.В., Дмитриченко М.Ф., Доля В.К., Лановий О.Т., Линник І.Е., Поліщук В.П. (2007). Системологія на транспорті. Організація дорожнього руху. Київ: Знання України. 6. Поліщук, В. П., Дзюба О.П. (2008). Теорія транспортного потоку : методи та моделі організації дорожнього руху. Київ: Знання України.