Водопостачання та водовідведення мікрорайону "Стоун" в с. Конопниця Львівського р-ну Львівської обл. (818 мешканців)
Автор: Дячишин Наталія Миронівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Водопостачання та водовідведення
Інститут: Інститут будівництва та інженерних систем
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2024-2025 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: У магістреський кваліфікаційній роботі запроектовано мережі водопостачання та водовідведня для мікрорайону жилової забудови «Стоун» в с. Конопниця Львівського району Львівської області, для очистки побутових стоків запроектовано модульні локальні очисні споруди біологічної очистки побутових стоків типу BioTech system продуктивністю 300 м3/добу. Враховуючи значну протяжність мереж самопливної каналізації та складний рельєф ділянки забудови, для підйому стоків проектується каналізаційна насосна станція. Каналізаційна насосна станція являє собою герметичний підземний резервуар в плані 3000 мм із санітарною зоною 15м, де встановлюються два погружні фекальні насоси з ріжучими механізмами (1 робочий, 1 резервний) типу Wilo Rexa PRO V06DA-628/EAD1X4-T0025-540-O q=35.0 м?/год., Н=10,0м, Neл.=3.5 кВт, U=400B. Об’м приймальної камери резервуара КНС прийнято для 10 хвилин роботи насоса і становить 7.5 м3. Мережі каналізації проектуються із полієтиленових безнапірних та напірних труб труб. Концентрація забруднених речовин у побутових стоках, що відводяться на очистку, становить 325 мг/л, БСКповне – 375 мг/л, ХСК – 480 мг/л, NH4 – 20 мг/л . Згідно паспортних даних обладнання стоки проходять повну біологічну очистку з доведенням вмісту завислих речовин до 5 мг/л; БПКповне до 5 мг/л; амонійного азоту до 1 мг/л; розчиненого кисню до 3,5 мг/л. Після очистки та зназараження стічна вода відводиться в меліоравний канал населеного пункту, який розташований поряд з ділянкою будівництва очисних споруд. У роботі передбачена схема повного біологічного очищення стічних вод та знезараження стоків для можливості відведення води у водний об’?єкт. На чаному обладнанні очистка стоків відбувається у кілька етапів: - Механічне очищення стічних вод, відбувається у першій камері-колодязі, де встановлена корзина для вловлення грубого смігття з прорізами 2,2 мм .; - Механічно очищена вода потрапляє в усереднювач, де відбувається попередня аерація для збагаченням кисню стічної води, після чого стічна вода дозується за рахунок аероліфтів та насосного обладнання в аеротенк №1; - Наступна камера аеротенк з біозавантаженням. Завдяки біофільтру з прикріпленою аеробною мікрофлорою відбувається очищення основної маси забруднень, у присутності бактерій при подачі повітря відбувається нітрифікація – очищення стічних вод від забруднюючих речовин, в тому числі органічних речовин, сполук азоту і фосфору, в аеробних умовах за допомогою активного мулу, де відбувається мікробульбашкова аерація і насосне обладнання дозує освітлені стоки в наступну камеру; - Далі, пройшовши другу зону аеротенка, вода доочищається за рахунок 2 ступені аеротенка; - Стічна вода надходить у вторинний відстійник, де проходить розподіл на очищену воду та мул. При цьому активний мул направляється на рециркуляцію, а надлишковий мул у окремий відсік накопичення та стабілізації; - Після стабілізатора активного мулу, мул відводиться на рециркуляцію у перший аеротенк; - З камери стабілізатора мулу надлишковий мул потрапляє в шнековий дегідратор для осушення мулу і відведення його в окремий контейнер для утилізації; - Вода після вторинного відстійника потрапляє в контактний колодязь з УФ лампою для знезараження води від вірусів; - Біологічно очищена вода самопливом виходить із системи, та відводиться до місця скиду. Вода , що пройшла очищення в системі BioTech system не має запаху, безбарвна і абсолютно нешкідлива для навколишньго середовища. За результатами обчислення кошторисної вартості двох варіантів будівництва систем водовідведення прийнято каналізаційну мережу з пластикових гофрованих труб. Об’єкт дослідження – дощова вода. Предмет дослідження – показники якості. Мета дослідження – аналіз якості дощової води, як альтернативного джерела внутрішнього водопостачання. Часто в гонитві за здоров’ям люди знаходять різноманітні джерела "живої" і "здорової" води, але виявляється так, що вода з них ще більш небезпечна, ніж, наприклад, водопровідна. Для того, щоб зрозуміти склад дощової води, потрібно розібратись звідки вона береться. При впливі на водну поверхню сонячних променів, частина води випаровується і розсіюється в атмосфері. Коли теплі повітряні маси контактують з холодними, утворюються дощові хмари. Вони складаються з крижаних кристалів і переохолоджених крапель. Коли маса стає критичною, кристали з’єднуються між собою, опускаючись нижче тануть і випадають на землю дощем, формуючи зливові води, які потім стікають в океани, водойми й ґрунтові води через поверхню землі. Отже можна припустити, що дощова вода є абсолютно чистою та безпечною для здоров’я людини. Згідно з таблицею, яка додається до закону про захист атмосферного повітря населених пунктів, в атмосфері міст може бути 509 різноманітних найменувань забруднювачів. Основні з них: оксиди азоту та сірки, аміак, пари альдегідів і фенолів, в тому числі формальдегід, а також сажа, пил, що містить важкі метали та їх сполуки (стан повітря можна відстежувати на сайті ДСНС України). Оксиди сірки й азоту, які є, мабуть, основними забруднювачами повітря і присутні скрізь, де є автомобілі, ТЕС і важкі виробництва. Вони здатні в процесі реакції з водою утворювати сірчану та азотну кислоти, тобто так званий кислотний дощ, який вражає навіть рослини. Само собою, пиття такої води не буде корисним, її не раціонально використовувати навіть для поливу. Наступний поширений забрудник - дрібні тверді частинки — пил, зола, сажа, неорганічні й органічні сполуки свинцю (саме він виділяється при використанні етильованого бензину), ртуті тощо. Ці компоненти переважно розчиняються у воді тільки частково, але після внесення дощем в ґрунт і водойми вдало потрапляють в харчовий ланцюжок людини. Ще одним наслідком пилового забруднення дощової води, є те, що до твердих частинок прекрасно кріпляться бактерії. В повітрі їх наявність не буде небезпечною, а ось після акумулювання у воді, вони здатні утворювати дуже навіть життєздатні колонії. Виявляється, що один літр дощової води здатний увібрати в себе забруднення з 300 м? повітря. Аміак, феноли, бензопірен - все це також є в повітрі великих міст і їх обов’язково будуть містити зливові води. Отже, повноцінних хімічних аналізів небагато, але вони говорять про те, що таку воду не варто пити. Можна зробити висновок, що дощова вода, дистильована на шляху до хмари, і вже не є такою, коли йде на землю, тому оцінювати її, як безпечне джерело водопостачання без належної очистки не варто. Перед впровадженням кожна технологія очищення дощової води повинна бути оцінена, випробувана та підтверджена. Верифікаційний моніторинг має базуватися на трьох мікробіологічних індикаторах (E. coli, L. pneumophila та P. aeruginosa з граничним значенням менше, ніж 3 КУО/MPN/100 мл) та фізико- хімічних показниках (pH, каламутність, загальний органічний вуглець, запах, вільний хлор, температура тощо). Ключові слова: дощова вода, очищення, дощова вода, показники якості. Перелік використаних літературних джерел. 1. ДБН В.2.5-64:2012. Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво. 2. ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування. 3. ДБН В.2.5-75:2013. Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування. 4. Водний кодекс України. 5. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. 6. ДСТУ 7525:2014 Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості. 7. Chidamba L, Korsten L. Relative proportions of E. coli and Enterococcus spp. may be a good indicator of potential health risks associated with the use of roof harvested rainwater stored in tanks. Environ Monit Assess. 2018;190(3):177. 8. Hamilton K, Reyneke B, Waso M, Clements T, Ndlovu T, Khan W, et al. A global review of the microbiological quality and potential health risks associated with roofharvested rainwater tanks. Npj Clean Water. 2019;2:7.