Аналіз методик визначення аварійності з використанням статистичних даних про дорожньо-транспортні події
Автор: Богачук Валентина Вікторівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація і регулювання дорожнього руху
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Богачук В.В., Ройко Ю.Я. (керівник). Аналіз методик визначення аварійності з використанням статистичних даних про дорожньо-транспортні події. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Основою для впровадження будь-яких заходів зі збільшення безпеки руху в певному місці вулиці або дороги є аналіз скоєних на цьому місці дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Традиційно основою для інженерного аналізу аварійності на певному місці вулично-дорожньої мережі (ВДМ) була кількість ДТП [1–3]. При цьому, ДТП не класифікувалися за ступенем тяжкості, і значні ДТП рахувалися разом із незначними. Вивчення місць концентрації значних ДТП забезпечує більшу можливість зниження на них аварійності, ніж вивчення місць з ДТП меншої тяжкості. Ступінь тяжкості ДТП характеризується показником найбільш важкого поранення серед всіх постраждалих під час ДТП [1–3]. Це дає можливість отримати такі категорії тяжкості: ДТП із загибеллю людей, ДТП з пораненням людей, ДТП з пошкодженням автомобіля. Класифікація значимості ДТП потребує встановлення об’єктивних показників кожного ступеня значимості. Для розроблення цих показників відсутня достатня статистична база, в результаті чого ці показники є спірними. Зазвичай досить важко вивчити аварійність в усіх місцях ВДМ, у зв’язку з чим необхідно зробити їх відбір. Першим етапом є побудова списку місць, які поділяють відповідно до критерію небезпеки ДТП, або по зареєстрованих ДТП. На наступному етапі необхідно визначити, наскільки великим має бути цей список. Двома основними способами оцінки небезпеки виникнення ДТП є визначення їх кількості та відносної аварійності [4–6]. Визначення кількості ДТП є найпростішим способом, який передбачає створення списку місць, залежно від скоєних ДТП. Місця з більшою кількістю ДТП ставляться в список першими, а місця з меншою – другими і так далі. Аналіз такого списку дозволяє обрати місця встановлення дорожніх знаків та світлофорів з точки зору забезпечення максимальної безпеки руху. Практично завжди місця скоєння ДТП розрізняються за умовами руху, станом транспортного потоку та особливостями ВДМ. Розглядаючи класифікацію умов руху на ділянках ВДМ окремо із позицій водія транспортного засобу та пішохода, можна виділити такі 3 типи [6]: вільні, які характеризуються відсутністю створення взаємних перешкод для обох сторін; ускладнені, які характеризуються наявністю створення взаємних перешкод учасниками дорожнього руху, обмежують вибір режиму руху для водіїв та зумовлюють затримки для переходу пішоходам, при цьому змушуючи їх рухатись водночас із ліво- та правоповоротними транспортними потоками; критичні – умови, за яких вихід із створеної конфліктної ситуації можливий лише при екстрених діях самого пішохода або водія. Об’єкт дослідження – дорожньо-транспортні пригоди. Предмет дослідження – статистичний аналіз та закономірності виникнення дорожньо-транспортних пригод. Мета дослідження: визначити закономірності виникнення дорожньо-транспортних пригод, грунтуючись на результатах статистичного аналізу. За результатами цього магістерського дослідження виконано такі завдання: 1) проведено аналіз фахової наукової літератури щодо визначення показників безпеки руху, виходячи з умов руху та показника аварійності; 2) здійснено аналіз методики щодо дослідження аварійності та опрацювання статистичних даних про дорожньо-транспортні пригоди; 3) проведено статистичний аналіз дорожньо-транспортних пригод із деталізованою класифікацією; Ключові слова – транспортний засіб, дорожньо-транспортна пригода, умови руху, аварійність, безпека руху. Перелік використаних літературних джерел. 1. Гаврилов Е.В., Дмитриченко М.Ф., Доля В.К., Лановий О.Т., Линник І.Е., Поліщук В.П. (2007). Системологія на транспорті. Організація дорожнього руху. М.Ф. Дмитриченко. Київ 2. Бабков, В. Ф. (1993). Дорожные условия и безопасность дорожного движения. Москва: Транспорт. 3. Поліщук В.П., Бакуліч О.О., Дзюба О.П., Єресов В.І. (2012). Організація та регулювання дорожнього руху. Поліщука В.П. Київ: Знання України. 4. Врубель, Ю. А. (2003). Потери в дорожном движении. Минск : БНТУ. 5. Врубель, Ю. А., Капский, Д.В., Кот Е.Н. (2006). Определение потерь в дорожном движении.огр. Минск: БНТУ. 6. Гаврилов Е.В., Дмитриченко М.Ф., Доля В.К., Лановий О.Т., Линник І.Е., Поліщук В.П. (2007). Системологія на транспорті. Технологія наукових досліджень і технічної творчості. М. Ф. Дмитриченко. Київ: Знання України.