Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки в Україн
Автор: Тимань Марта Михайлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Тимань М.М., Хомишин І.Ю. (керівник). Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація. Сьогодні ми використовуємо різноманітні засоби електронної обробки даних у всіх сферах нашого життя, навчаємось та працюємо в режимі онлайн за допомогою новітніх технологій зв’язку. Саме наша потреба у інноваційних технологіях породжує пошуки нових методів захисту інформації, що зосереджена на електронних носіях, на фоні цього і виникає необхідність у розумінні такої правової категорії як інформаційна безпека [1, с. 5]. Інформаційна безпека є важливою складовою кожної держави та однією з найважливіших потреб суспільства загалом. Ця форма безпеки є фактично складовою ланкою національної безпеки, однак за своєю структурованістю та будовою формує складну систему, що забезпечує сталий рівень життєдіяльності для всієї нації [2, с.144]. Під поняттям «інформаційна безпека» слід розуміти захист від несанкціонованого доступу, використання, розкриття, порушення, модифікації або руйнування [3, с. 373]. Інформаційна безпека полягає у захисті інтересів тих, що залежать від інформації та системи комунікації, які доставляють інформацію. Інформаційна безпека – захист інформації від широкого кола загроз [4, с. 74]. В Україні адміністративно-правове регулювання інформаційної безпеки врегульоване низкою нормативних актів, що згруповані за різними критеріями. Як зазначає А. Войціховський, інформаційна безпека України як складова національної безпеки держави це система превентивних органів державної влади з надання гарантій інформаційної безпеки особі, соціальним групам чи суспільству загалом, та спрямована на досягнення розвитку державності та соціального прогресу рівня духовного та інтелектуального потенціалу країни [5, с. 17]. Сьогодні в Україні існує безліч суб’єктів, до компетенції яких входить забезпечення інформаційної безпеки. Всі вони різняться між собою залежно від рівня захисту суспільно необхідних об’єктів, характеристики своєї компетенції, відношення до гілок влади та органів публічної влади. Рівень інформаційної безпеки є низький, тому неспроможний забезпечити захист законних інтересів суспільства, здійснити збереження інформації від її незаконного поширення, використання чи зберігання. Інформаційна безпека це складне і багатофункціональне явище, тому загрози, що виникають в сфері інформаційного простору поширюють свою дію та завдають значної шкоди усім сферам життя. Об’єктом дослідження – є суспільні відносини у сфері адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки України. Предметом дослідження – є інформаційна безпека як вид національної безпеки. Метою роботи є дослідження законодавчої бази адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки, суб’єктивного та об’єктивного складу інформаційної безпеки, виявлення загроз, що становлять шкоду та визначення способів їх усунення. Результати дослідження. Інформаційна безпека є багатогранною адміністративно-правовою категорією. Забезпечення інформаційної безпеки це складний і тривалий процес, котрий потребує детального вивчення, дослідження та належної уваги у проведенні такого захисту інформації від низки негативних впливів щодо використання, розкриття, знищення, порушення чи розповсюдження інформації. Цей процес потребує постійного вивчення, оцінювання та моніторингу. Сьогодні в сфері забезпечення інформаційної безпеки України існує низка значних загроз та викликів, які завдають значної шкоди інтересам, правам та свободам людини і громадянина, суспільству та державі в цілому. З приводу цього, держава має скерувати свою діяльність на виявлення таких загроз та забезпечити їх усунення. Державна політика України у сфері інформаційної безпеки, як складова національної безпеки, має бути спрямована на вдосконалення законодавчої бази щодо питання адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки України. Необхідно внести корективи у існуючі правові акти та привести у відповідність до міжнародних стандартів, врахувати усі прогалини в законодавстві та систематизувати в один загальний нормативно-правовий акт –Інформаційний кодекс України. Вважаємо, необхідним сьогодні є підвищення інформаційної грамотності населення задля запобігання правопорушень в цій сфері. Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (126 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 83 сторінок. Ключові слова: інформація, право на доступ до публічної інформації, національна безпека, інформаційна безпека, суб’єкти інформаційної безпеки, загрози в сфері інформаційних відносин. Перелік використаних літературних джерел: Shingla R. Information security. International Research Journal of Management Science & Technology. 2014. V. 5. I. 10. P. 4-11 Антонюк В.В. Основні науково-методологічні підходи до дослідження державної політики інформаційної безпеки. Інвестиції: практика та досвід. 2013. № 20. С. 143-147 Eswaran R., Vinayagamoorthi G., Cyber Security and Information Security. International Journal of Recent Technology and Engineering (IJRTE). October 2019. V. 8. I. 3S. P. 372-374 Nik Nordiana Binti N Ab Rahman Information Security: Human Resources Management and Information Security Incident Managemen. The Second International Conference onInformation Technology and Business Application. Palembang, Indonesia, 22-23 February 2013. P. 74-79 Бойко А. Інформаційна безпека України та релігійна інформація в медіа (на матеріалах публікацій 2014-2016 р.). Інформація, комунікація і суспільство. 2017. С. 28-29