Адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на освіту
Автор: Катерчак Орися Ярославівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Катерчак О.Я., Скочиляс-Павлів О.В. Адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на освіту. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Успішний перехід національної економіки на інноваційний шлях розвитку в значній мірі залежить від готовності системи освіти до технологічного прогресу, що визначається характером і стійкістю її взаємозв’язку з сферою практичної діяльності [1]. Освіта – це основа розвитку суспільства, особистості, держави та нації запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, культурної, соціально-економічної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства [2]. Освіта повинна бути повністю спрямована на розвиток людської особистості та на збільшення поваги до прав та свобод людини [3]. Освіта повинна бути повністю спрямована на розвиток людської особистості та на збільшення поваги до прав та свобод людини. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпінню і дружбі між всіма народами, расовими та релігійними групами і повинна відповідати діяльності, яку проводить Організація Об’єднаних Націй для підтримки миру [4]. Реалізація державної політики у вирішенні проблем громадян з особливими потребами передбачає здійснення активних заходів щодо поліпшення їхньої життєдіяльності, об’єднання зусиль держави, роботодавців, неурядових, релігійних організацій, комерційних надавачів послуг, тощо [5]. Державне регулювання національної освіти є складним процесом з причини багатоукладності й неоднозначності його об’єкта. Воно складається з взаємопов’язаних між собою певних цілей, завдань, методів і механізмів, які і складають інститут державного регулювання освіти, який цілком поєднується зі свободою діяльності [6]. Освітня політика є складовою державної політики і входить до складу внутрішньої політики держави, виступає інструментом забезпечення фундаментальних прав і свобод особистості, підвищення темпів соціально-економічного, науково-технічного розвитку та гуманізації суспільства, підвищення освіченості та культури населення [7]. На вдалий перехід національної економіки до інноваційного розвитку значною мірою впливає готовність системи освіти до технологічного прогресу, який визначається характером і стійкістю її взаємозв’язку з сферою практичної діяльності. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти. З метою досягнення певних цілей у системі освіти формулюються відповідні напрями державної освітньої політики. Останні визначаються як характеристики стану та певні риси системи освіти, що розглядаються як результати здійснення політичної діяльності [7]. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації права громадян на освіту. Предмет дослідження – адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на освіту. Мета дослідження – визначити та теоретично обґрунтувати специфіку державного регулювання в сфері освіти, дослідити основні фактори, що впливають на якість освіти в Україні, здійснити аналіз та узагальнення теоретичних і практичних проблем у цій сфері. За результатами проведеного дослідження визначено, що освіта є невід’ємною складовою для розбудови економічно розвиненої, правової держави. Для повноцінної реалізації права громадян на освіту необхідно привести до відповідності систему освіти, покращити умови фінансування навчальних закладів, та їх матеріально-технічне забезпечення. Ключові слова: освіта, державне регулювання, інклюзія, внутрішньо-переміщені особи, адміністративно-правове забезпечення. Перелік використаних літературних джерел. Карпюк, О.А. Організаційно-економічні засади формування та розвитку ринку освітніх послуг (регіональний аспект) (2011): автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 08.00.05. Чернігів, 23 с. 2. Адміністративне право України (2005). Битяк Ю.П. та ініші. Київ: Юрінком Інтер. 3. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#text. 4. Гумін, О.В., Пряхін, Є.В. (2014). Адміністративно-правове забезпечення: поняття та структура. Наше право . Харків, № 4. С. 46-50. 5. Засенко, В. (2017). Спеціальна освіта: кроки до змін. Особлива дитина: навчання і виховання. Педагогічні науки. № 1. С. 7-12. 6. Філіппова, В.Д. (2013). Специфіка державного регулювання в галузі освіти України. Теоретичні та прикладні питання державотворення. Одеса. № 1. С. 149-160. 7. Лопушняк, Г. С., Рибчанська, Х. В. Інституційні засади підвищення якості вищої освіти (2017). Формування ринкових відносин в Україні. № 3. С. 74-83.