Адміністративно-правове забезпечення права громадян на звернення до публічної адміністрації

Автор: Скрипка Надія Борисівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Правознавство
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Скрипка Н.Б., Лесько Н.В. Адміністративно-правове забезпечення права громадян на звернення до публічної адміністрації. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. У ст. 40 Основного Закону закріплено, що «усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк» [1]. Право на звернення до публічної адміністрації є законним процесуальним засобом, за допомогою якого реалізовується та захищається значна кількість інших суб’єктивних прав. У такий спосіб не тільки піднімаються питання, у вирішенні яких зацікавлений автор того чи іншого звернення, але й порушуються адміністративні провадження про розгляд і вирішення ініційованих у відповідному зверненні питань. Отже, звернення до публічної адміністрації, без перебільшення, є лакмусовим папірцем, що відображає реальний стан речей у багатьох сферах суспільного та державного життя, у т. ч. у площині боротьби з корупцією. Згідно з інформацією про роботу зі зверненнями громадян Кабінету Міністрів України з 2014 р. по 2018 р., встановити загальну кількість безпосередньо антикорупційних звернень не видається можливим. Вказані інформаційні довідки містять узагальнену інформацію про категорії звернень громадян, що стосуються законності, правопорядку, охорони прав. Безперечно, за обставин дотримання суб’єктами владних повноважень у своїй діяльності принципу верховентва права звернення до публічної адміністрації є ефективним юридичним засобом реалізації та захисту широкого спектра суб’єктивних прав, свобод, законних інтересів. Більше того, у процесі ініціювання фізичними та юридичними особами адміністративних проваджень правореалізаційного або правоохоронного (у т. ч. антикорупційного) форматів без них не обійтися. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що пов’язані з адміністративно-правовим забезпеченням прав громадян на звернення до публічної адміністрації. Предмет дослідження – право громадян на звернення до публічної адміністрації. Мета дослідження – комплексний науковий аналіз адміністративно-правового забезпечення права громадян на звернення до публічної адміністрації. Право на звернення до публічної адміністрації як суб’єктивне право має універсальний характер. Недаремно воно декларовано на найвищому законодавчому рівні Конституцією України. У ст. 40 Основного Закону закріплено, що «усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк». Право на звернення до публічної адміністрації є законним процесуальним засобом, за допомогою якого реалізовується та захищається значна кількість інших суб’єктивних прав. У такий спосіб не тільки піднімаються питання, у вирішенні яких зацікавлений автор того чи іншого звернення, але й порушуються адміністративні провадження про розгляд і вирішення ініційованих у відповідному зверненні питань. Адміністративно-правовий статус суб’єкта права на звернення до публічної адміністрації – це система врегульованих адміністративними та адміністративно-процесуальними нормами суб’єктивних прав, юридичних обов’язків ініціатора звернення до публічної адміністрації у рамках провадження, порушеного за його зверненням. Адміністративно-правовий статус суб’єкта права на звернення до публічної адміністрації залежно від того, в якому порядку (загальному чи спеціальному) ініційовано звернення до відповідного суб’єкта публічного адміністрування диференціюється на загальний та спеціальний відповідно. Його особливості розкрито за допомогою принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи від 28 вересня 1977 р. № (77)31 «Про захист особи щодо актів адміністративних органів» (право бути вислуханим, доступ до інформації, допомога та представництво, викладення мотивів, значення засобів правового захисту) [2]. Дані принципи по суті є відображенням синтезуючих начал взаємодії публічної адміністрації з суб’єктами, ненаділеними владними повноваженнями (фізичними та юридичними особами). Серед наукового загалу набули поширення дві теорії розуміння публічної адміністрації як організаційно-правового утворення: «широка» та «вузька». З нашої точки зору («вузька» теорія) публічна адміністрація є системою органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що відповідно до закону, у межах компетенції здійснюють управління публічними справами. Ключові слова: адміністративна справа, інститут адміністративної справи, адміністративне судочинство. Перелік використаних літературних джерел 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 2. Про захист особи щодо актів адміністративних: Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи від 28 вересня 1977 р. № (77)31 URL: http://zakon.rada.gov.ua.