Діяльність міжнародних організацій щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні
Автор: Джавага Леся Василівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Джавага Л. В., Луцишин Г. І. (керівник). Діяльність міжнародних організацій щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні. Магістерська кваліфікаційна робота. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2020. Розширена анотація В умовах гібридної війни, анексії Автономної Республіки Крим, масових порушень прав людини як на території Автономної Республіки Крим, так і на тимчасово окупованих територіях Сходу України, виникла проблема вимушеної міграції населення та належного захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Незважаючи на прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», чинне законодавство недосконале та не містить належних і ефективних правових, зокрема, організаційних і процедурних механізмів забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, тому вагомими кроками у вирішенні цього питання є застосування зарубіжного досвіду та залучення міжнародних організацій для сприяння у забезпеченні прав внутрішньо переміщених осіб. Об’єктом дослідження є діяльність міжнародних організацій в Україні. Предметом дослідження є особливості діяльності міжнародних організацій щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні. Мета дослідження: дослідження діяльності міжнародних організацій в Україні щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб в результаті російсько-української війни. Питання співпраці України з міжнародними організаціями щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб охоплює ряд аспектів, пов’язаних в першу чергу зі становленням відповідної нормативної-правової бази шляхом приведення українського законодавства у відповідність до міжнародних норм, що стосуються внутрішньо переміщених осіб. Вагоме значення у цьому процесі має застосування Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни, розроблених Організацією Об’єднаних Націй, як уніфікованого документу, який узагальнив наявні в міжнародному праві засади та керівні принципи у напрямку захисту прав внутрішньо переміщених осіб [6]. Також надзвичайно важливим є налагодження конструктивного діалогу та безпосередньої співпраці з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, до компетенції яких входить вирішення питань щодо внутрішньо переміщених осіб, серед яких ООН (зокрема Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Програма ООН із відновлення та розбудови миру), Міжнародна організація з міграції, Рада Європи (зокрема діяльність Проєктів розроблених в рамках Плану дій Ради Європи для України на різні періоди часу), Світовий Банк, Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий фонд ООН (UNICEF). Серед неурядових організацій варто виділити Міжнародну федерацію товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародні фонди: «Лікарі без кордонів», «Врятуймо дітей», «Відродження», «Людина в біді», «Карітас», «Фундація з прав людини» та інші. Планування та координація діяльності міжнародних організацій відбувається на основі Плану стратегічного гуманітарного реагування та передбачає застосування кластерного підходу в аналізі та оцінці поточної ситуації, що вимагає значних зусиль і від національних інститутів, оскільки вони повинні справлятися з надзвичайною ситуацією і координувати дії всіх гуманітарних організацій, які залучені до допомоги [1]. Також в контексті підвищення ефективності роботи з міжнародними донорами особливої уваги потребує напрацювання дієвих механізмів надання гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам від міжнародних донорів, зокрема через удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Ефективність роботи міжнародних організацій в Україні напряму залежить від існуючої інфраструктури за регіонами та в цілому по країні, діяльності громадських організацій на території України, їх ефективності та розгалуженості мережі, узгодженості роботи інституцій в країні (існування установ, що можуть координувати зусилля донорів щодо ВПО), фінансової підтримки урядом міжнародних програм тощо [5]. Ключові слова: Україна, міжнародні організації, внутрішньо переміщені особи, гуманітарна допомога, міжнародні донори. Перелік використаних літературних джерел: 1. Внутрішньо переміщені особи: від подолання перешкод до стратегії успіху: монографія / О. Ф. Новікова, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін. — Київ : ІЕПрНАН України, 2016. — 448 с. 2. Войналович І. А. Вимушені переселенці: зарубіжний досвід, стан та реалізація їх прав в Україні [Електронний ресурс]: І. А. Войналович, М. О. Кримова, Л. В. Щетініна // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. — 2014. — № 2. — С. 250-257. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stvttp_2014_2_37 3. Закіров М. Деякі аспекти розв’язання проблем внутрішньо переміщених осіб [Електронний ресурс] / М. Закіров // Резонанс. — 2016. — № 39. — С. 5-10. — Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/ images/rezonans/2016/ rez39. pdf 4. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014 р. № 1706-VII: за станом на 20.04.2017 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2015. — №1. Ст. 1. 5. Солодько А. Вироблення політики щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні. [Електронний ресурс] / А. Солодько, Т. Доронюк. – Режим доступу: http://diversipedia.org.ua/sites/default/files/sedos_policy_idps.pdf 6. Guiding Principles on Internal Displacement / United Nations // Official Web-site of the United Nations High Commissioner for Refugees. – 15 p. [Електронний ресурс] // Сайт Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. — Режим доступу: http://www.unhcr.org/protection/idps/43ce1cff2/guidingprinciples-internal displacement.html