Спеціальні історичні дисципліни і їх застосування для написання дисертаційного дослідження
Спеціальність: Історія та археологія
Код дисципліни: 8.032.00.M.016
Кількість кредитів: 3.00
Кафедра: Історія, музеєзнавство і культурна спадщина
Лектор: к.і.н. Лисейко Ярослав Богданович
Семестр: 2 семестр
Форма навчання: денна
Завдання: Вивчення навчальної дисципліни передбачає формування у студентів необхідних компетентностей:
- загальні компетентності:
ЗК1. Знання і розуміння предметної області й здійснення професійної діяльності;
ЗК5. Здатність до пошуку, опрацювання та критичного аналізу інформації з різних джерел;
- фахові компетентності:
СК2. Здатність розвивати суспільне усвідомлення ролі культурного надбання;
СК4. Здатність до експозиційної, науково-фондової, освітньої, культурно-просвітницької діяльності на основі професійно профільованих знань;
ФКС1.3. Здатність самостійно здійснювати наукові пошуки в архівах;
Результати навчання: система знань про окремі аспекти діяльності людського суспільства в минулому та практичних навичок для роботи з історичним джерелом. Знання про допоміжні історичні дисципліни як сукупність науково-дослідницьких методів та прийомів з метою розширення пізнавальних можливостей вченого-історика.
- уміння провадити власні дослідження, формулювати висновки і викладати результати цих досліджень;
– засвоєння теоретичних засад основних історичних дисциплін.
– формування окремих практичних навичок і вмінь роботи з історичним джерелами та його складовими, що є предметом вивчення історичних дисциплін.
– засвоєння практичних знань про специфічні аспекти повсякденного життя суспільства минулого, як то сприйняття і обрахування часу, відстані і простору, мірила вартості товарів і послуг тощо.
- вивчення окремих типів історичних джерел та теоретико-методологічних засад їх зовнішньої та внутрішньої критики.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: базові знання з історії Європи та історії України
Короткий зміст навчальної програми: У системі підготовки аспірантів даний курс займає важливе місце, оскільки формує знання та навички, що дозволяють розширити їхні пізнавальні можливості під час аналізу та зовнішньої критики джерел та реконструкції специфічних аспектів життєдіяльності суспільства в минулому.
Спеціальні історичні дисципліни — джерелознавчі галузі знань, що вивчають окремі типи історичних джерел та розробляють теоретико-методологічні засади їх зовнішньої та внутрішньої критики. Спеціальні історичні дисципліни виникають як комплекс прикладних навичок роботи з документами.
Нині спеціальні історичні дисципліни слугують для розв'язання вузьких завдань — критики джерела, а з іншої сторони — ставлять самостійні завдання у різноманітних ділянках історії (наприклад, генеалогія не лише прослідковує кровні зв'язки, а й дозволяє історикам говорити про зміни в соціальній стратифікації того чи іншого суспільства; палеографія не лише допомагає при читанні давнього документу, а й дає нам цінну інформацію про таку складову культури як письмо, що водночас дає нам змогу говорити про рівень розвитку культури того чи іншого народу, етносу тощо).
Опис: 1. Предмет і завдання спеціальних історичних дисциплін.
2. Класифікація спеціальних історичних дисциплін.
3. Історія виникнення та еволюція спеціальних історичних дисциплін.
4. Предмет і завдання палеографії.
5. Матеріали та знаряддя письма від найдавніших часів до сьогодні.
6. Історія кириличного письма.
7. Історія позначення цифр у латинському та кириличному письмі.
8. Предмет і завдання дипломатики.
9. Історія розвитку документу.
10. Особливості еволюції формуляру документу.
11. Предмет, об’єкт і завдання археографії.
12. Археографія як спеціальна історична дисципліна. Евристична і камеральна археографія.
13. Віхи розвитку едиційної археографії.
14. Діяльність археографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка.
15. Діяльність археографічної комісії ВУАН у 1920х роках.
16. Українська археографія радянської доби.
17. Українська археографія на сучасному етапі, її перспективи та завдання.
18. Шляхетська геральдика на українських землях.
19. Українська міська геральдика.
20. Печатки держави Війська Запорозького.
21. Функціонування церковних печаток на українських землях.
22. Печатки часів визвольних змагань 1917-1921 рр.
23. Особливості історичної антропоніміки.
24. Просопографія: предмет і завдання.
25. Історія мого роду.
26. Способи вимірювання часу в Київській Русі.
27. Способи вимірювання часу в Ранньо-модерну добу.
28. Ери та способи переведення дат на сучасну еру.
29. Початок року й поділ року у стародавньому світі, середньовіччі та нові часи.
30. Способи запису дат та їхнє переведення на сучасне датування.
31. Предмет і завдання метрології.
32. Метрологічна система у Київській Русі.
33. Метрологічна система на українських землях до середини XVII ст.
34. Метрологічна система на українських землях у складі давньої Речі Посполитої.
35. Метрологічна система на українських землях у складі Російської імперії.
36. Метрологічна система на українських землях у складі Австрійської імперії.
37. Дослідження з історичної демографії в українській історіографії.
38. Історія канцелярій і документу у Галицько-Волинському князівстві.
39. Організація гродських і земських канцелярій та класифікація їхньої документації.
40. Особливості діяльності канцелярії і документації Гетьманщини.
41. Історія українського паперу та папірень.
42. Водяні знаки на документах з українських земель XVI – XVIII ст.
43. Особливості визначення днів тижня за формулами Перевозчикова, Черухіна, Карського.
44. Методика визначення днів тижня за таблицями. Вруцеліто.
45. Історія державного гербу України.
46. Історія державного прапору України.
47. Історія ордену Трудо¬вого Червоного Прапора УСРР;
48. Генеза нагородної системи УРСР. Почесні грамоти і звання;
49. Нагороди Радянської України: не здійснені проекти.
50. Нагороди і відзнаки періоду національно-визвольних змагань (1917-1921 рр.): проекти та їх втілення
51. Нагороди і відзнаки УПА
52. Нагороди і відзнаки української еміграції.
Методи та критерії оцінювання: екзамен
Критерії оцінювання результатів навчання: рейтингове оцінювання за 100-бальною
системою: поточний контроль – 40 балів (40 за відповіді на заняттях, 5 -за презентацію); підсумковий контроль – 60 балів (екзамен).
Робота на заняттях:
Доповідь - максимум 3 бали. Критерії:
- якість знань – їх повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
– культура мовлення (грамотність, логічність і послідовність викладу);
– рівень осмисленості знань – вмінням формулювати самостійні оціночні судження та теоретичні висновки.
Рецензування, опонування на занятті - максимум 2 бали (вміння опонувати та рецензувати; вміння аргументувати власні судження та висновки під час наукової дискусії).
Презентація проекту з актуалізації маловідомих об'єктів культурної спадщини - 5 балів. Критерії: – вміння аналізувати, порівнювати, класифікувати та узагальнювати матеріал;
- загальне оформлення візуального ряду;
-творчий підхід до подачі інформації;
-логічність і послідовність викладу матеріалу;
-залучення достатньої кількості джерел інформації.
Порядок та критерії виставляння балів та оцінок: 100–88 балів – («відмінно») виставляється за високий рівень знань (допускаються деякі неточності) навчального матеріалу компонента, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їхньому взаємозв’язку і роз витку, чітко, лаконічно, логічно, послідовно відповідати на поставлені запитання, вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 87–71 бал – («добре») виставляється за загалом правильне розуміння навчального матеріалу компонента, включаючи розрахунки , аргументовані відповіді на поставлені запитання, які, однак, містять певні (неістотні) недоліки, за вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 70 – 50 балів – («задовільно») виставляється за слабкі знання навчального матеріалу компонента, неточні або мало аргументовані відповіді, з порушенням послідовності викладення, за слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач; 49–26 балів – («не атестований» з можливістю повторного складання семестрового контролю) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 25–00 балів – («незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння орієнтуватися під час розв’язання практичних задач, незнання основних фундаментальних положень.
Рекомендована література: Бондаренко Г. В. Спеціальні історичні дисципліни: навчальний посібник / Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, Центр дослідів Волині при СНУ ім. Л. України, Кафедра документознавства і музейної справи. ? Луцьк: Вежа-Друк, 2015. ? 424 с.
Воронов В. Спеціальні історичні дисципліни : підручник. - Дніпро : Ліра, 2019. – 160 с.
Звонська Л. Грецька епіграфіка і палеографія : підручник. – К., 2016. – 310 с.
Смуток І. Руська шляхта Перемишльської землі (ХIV-XVIII ст.). – Львів, 2019
Переписна книга Сумського полку 1691 / упорядники : Олександр Алфьоров, Олександр Різніченко. – К., 2019
Уніфікований додаток: Національний університет «Львівська політехніка» забезпечує реалізацію права осіб з інвалідністю на здобуття вищої освіти. Інклюзивні освітні послуги надає Служба доступності до можливостей навчання «Без обмежень», метою діяльності якої є забезпечення постійного індивідуального супроводу навчального процесу студентів з інвалідністю та хронічними захворюваннями. Важливим інструментом імплементації інклюзивної освітньої політики в Університеті є Програма підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників та навчально-допоміжного персоналу у сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти. Звертатися за адресою:
вул. Карпінського, 2/4, І-й н.к., кімн. 112
E-mail: nolimits@lpnu.ua
Websites: https://lpnu.ua/nolimits https://lpnu.ua/integration
Академічна доброчесність: Політика щодо академічної доброчесності учасників освітнього процесу формується на основі дотримання принципів академічної доброчесності з урахуванням норм «Положення про академічну доброчесність у Національному університеті «Львівська політехніка» (затверджене вченою радою університету від 20.06.2017 р., протокол № 35).