Теорія комунікацій в масовій культурі
Спеціальність: Дизайн середовища
Код дисципліни: 6.022.03.O.034
Кількість кредитів: 3.00
Кафедра: Дизайн та основи архітектури
Лектор: Галишич Руслан Ярославович, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри ДОА
Семестр: 6 семестр
Форма навчання: денна
Завдання:
1. розуміння загально культурологічних контекстів, різних сфер людської діяльності та масового мистецтва як простору різних форм вербального та невербального спілкування;
2. ознайомлення з теоретико-методичною специфікою функціонування різних форм комунікації;
3. методики прагматичного та семантичного аналізу прикладів вербальних та невербальних комунікацій, та їх функціонування в культурному просторі;
4. види масової комунікації та форми їх візуалізацій у графічному дизайні;
5. розгляд візуальних комунікацій, в предметно-просторовому середовищі поліграфії та мультимедійному просторах;
6. закономірності та специфіка складанні та спливу на реципієнта коду візуального повідомлення
7. смислові, композиційні, формотворчі та колористичні засади формування графічних та предметно-просторових систем візуальної комунікації;
8. засвоєння прийомів художнього проектування у візуально-графічній, предметній та мультимедійній сферах, на основі головних теоретичних моделей комунікацій (стадій, етапів);
9. головні теоретичні та практичні засади комплексного семантичного, функціонального, конструктивного та ергономічного вирішення знаково-образних систем візуальної комунікації.
10. Значення метафори, гіперболи метонімії в художній комунікації продуктів графічного та мультимедійного дизайнів.
Результати навчання: Знати види спілкування які реалізуються через вербальні і невербальні інформативні форми з метою ефективного передавання та одержання інформації. Розуміти семантичну методику класифікації знаково-образної системи комунікації та її вираження у дизайні візуальних комунікацій у композиційній побудові образу. З’ясувати особливості значення феномену масових комунікацій у розвитку матеріальної культури. Розглянути комунікативні характеристики об’єктів дизайну. Простежити закономірності формування, в контексті графічного та предметно-просторового дизайну, знаків візуального повідомлення, ідентифікації та навігації. Виявити закономірності впливу художнього формотворення на середовище графічних та предметно-просторових систем. Виявити механізми впливу фактору візуальної комунікації на формування дизайну предметного середовища. Зрозуміти візуально-комунікативні та художньо-композиційні особливості формування об’єктів графічного дизайну та дизайну середовища. Знати специфіку каналів візуального повідомлення, переваги, недоліки бар’єри сприйняття інформації та головні види дизайну, які забезпечують ефективну соціальну комунікацію. Вміти комплексно осмислювати та формувати дизайн, який засобами візуальної комунікації досягає контакту адресата. Формувати знакову, образну та символічну систему, яка оптимально пристосовується до мультимедійних, поліграфічних та рекламних каналів комунікації.
Інтегральна компетентність. Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі дизайну, або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій і методів дизайну та характеризується комплексністю та невизначеністю умов.
Результати навчання за професійним спрямуванням. Блок 2: Дизайн візуальних комунікацій. Програмні результати навчання. ПРН2. Вільно спілкуватися державною та іноземною мовами усно і письмово з професійних питань, формувати різні типи документів професійного спрямування згідно з вимогами культури усного і писемного мовлення.
ПРН3. Збирати та аналізувати інформацію для обґрунтування дизайнерського проекту, застосовувати теорію і методику дизайну, фахову термінологію (за професійним спрямуванням), основи наукових досліджень.
ПРН14. Використовувати у професійній діяльності прояви української ментальності, історичної пам’яті, національної самоідентифікації та творчого самовираження; застосовувати історичний творчий досвід, а також успішні українські та зарубіжні художні практики.
ПРН15. Розуміти українські етнокультурні традиції у стильових вирішеннях об’єктів дизайну, враховувати регіональні особливості етнодизайну у мистецьких практиках.
ПРН16. Враховувати властивості матеріалів та конструктивних побудов, застосовувати новітні технології у професійній діяльності.
ПРН19. Розробляти та представляти результати роботи у професійному середовищі, розуміти етапи досягнення успіху в професійні кар’єрі, враховувати сучасні тенденції ринку праці, проводити дослідження ринку, обирати відповідну бізнес-модель розробляти бізнес-план професійної діяльності у сфері дизайну.
Автономія і відповідальність.
АіВ1 Здатність адаптуватись до нових ситуацій та приймати відповідні рішення.
АіВ2 Здатність усвідомлювати необхідність навчання впродовж усього життя з метою поглиблення набутих нових фахових знань.
АіВ3 Здатність відповідально ставитись до виконуваної роботи, самостійно приймати рішення, досягати поставленої мети з дотриманням вимог професійної етики.
АіВ4 Здатність популяризувати надбання національної та всесвітньої культурної спадщини, а також сприяти проявам патріотизму, національного самоусвідомлення та етнокультурної само-ідентифікації.
АіВ5 Здатність формувати екологічну свідомість і культуру особистості, застосовувати екологічні принципи в житті та професійній діяльності.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: Попередні навчальні дисципліни
Основи візуальних комунікацій і комп’ютерної графіки
Основи дизайну предметного дизайну
Інтерактивний дизайн
Супутні і наступні навчальні дисципліни
Типографіка і шрифти
Дизайн друкованих видань
Рекламний дизайн і копірайтинг
Короткий зміст навчальної програми: Об’єктом вивчення є знакова, образна та символічна структура візуальної комунікації в масовій культурі. Методика розгляду предмету теорії комунікацій полягає у поєднанні способів соціального, маркетингового, рекламно-комунікативного та художньо-композиційного аналізів. Візуальна комунікація є глобальним явищем формування соціально виробничих та споживчих цінностей, що визначають рівень матеріальної культури, і визначає характер дизайну візуальних комунікацій, дизайну предметно-просторового середовища міста, інтер’єрів громадських споруд, зовнішньої реклами, дизайну вітрин, інсталяцій та та експозицій. Розглядається розвиток масової культури та масового мистецтва, їх головні види і їх залежність від фактора візуальних, вербальних та художньо-образних комунікацій. Вивчаються знак індекси, іконічні знаки та знаки символи їх тлумачення з позиції теорії семантики. Розглядаються такі психологічні фактори, що впливають на ефективну комунікацію, як: увага, цікавість, бажання і дія та головні принципи гештальту цілісного образу художнього формоутворення. Вони визначають характер як комунікації, так і графічного та предметно-просторового дизайнів. Детально розглядаються художньо-композиційні чинники комунікації в масовому мистецтві, такі як: ієрархія візуального впливу, лаконічність, ритм та контрастність, метафора, які, одночасно, є і визначальними факторами формування графічного та дизайну середовища. Простежується феномен художньої комунікації, яка є головним критерієм дизайну та розвитку матеріальної культури в умовах глобальної інформаційної інфраструктури постіндустріального суспільства. Практична частина дисципліни представляє дизайн інформаційного буклету, програми, плакату та веб-сторінки на конкретну соціальну або комерційну подію.
Опис:
Розуміння культури, як сукупності стійких форм та різновидів людської діяльності, яка відтворюватися та відновлюється залежно від контекстів та етапів історичного розвитку цивілізацій, соціальних, науково-технічних, мистецьких історичних періодів. Культура та цивілізація, як взаємодія та взаємозалежність мистецтва, науки, релігій, гуманітарно–суспільних, виробничо-споживчіих процесів. Становлення та розвиток культурних процесів - домінантна та залишкова культура.
Роль мистецтва у молодіжних субкультурах. Субкультурний простір моди, індустрії одягу, музики, вуличного мистецтва. Субкультрні групи – «втеча від суспільства» та субкультури, що демонструють активну діяльність у суспільстві, але котрі заперечують окремі норми культурного мейнстріму. Постмодернізм, як взаємодія взаємовпливів і проникань, трансгресії символів, множина субкультур та їхній вплив на характер художньої комунікації, їх відмінність та взаємосприянття поглядів та життєвих позицій, інтерпретацій, стилізацій та стилів.
Головні положення теорії соціальної комунікації. Візуальні комунікації та розвиток матеріальної культури. Соціальна комунікація як колективна свідомість матеріальної культури. Наукові моделі комунікації. Соціально-психологічна, процесуально-інформаційний, математичний підхід інтеракціоністська, когнітивна моделі комунікації. Поняття та роль прямого і зворотнього зв’язку в процесі спілкування. Семіотичний підхід: знаки і знакові системи, структурно-лінгвістичний, логіко-філософський напрямок і знакова модель комунікації Пірса. Розуміння та побудова кодів комунікації. Коди візуального повідомлення. Комунікація, як процес передачі повідомлень, контекст суміжних повідомлень, приналежність до актів комунікації, взаємопов’язаність минулого з передбачуваним майбутнім, проблема відношення даного конкретного повідомлення до дискурсу.
Роль дизайну візуальних комунікацій в предметно-просторовому та мультимедійному середовищі. Комбінаторика та модульність в графічних структурах у формуванні об’ємних та об’ємно-просторових ансамблів в предметних та віртуальних середовищах, які створюються для конкретних комерційно та соціально-значимих подій з метою ефективного візуального спілкування. Семантика та художньо-образне та вирішення інсталяцій, парформансів та сценографічного мистецтва. Комплексний підхід візуально-комунікативної, естетичної та об’ємно-просторової складової дизайну в поліграфії, мультимедійному просторі в інтер’єрах та міському середовищі. Роль художньої комунікації, у процесі створення художнього образу та метафори у візуальному повідомленні комплексних об’єктів дизайну, організації та функціонування рекламних кампаній, тощо. Курсова робота. Дизайн події: візуальні мистецтва, кіно, театр, література. Моушин-дизайн, в довільному відео форматі з додатком альбому з розкадровкою ключових кадрів та синопсисом або комплект поліграфіного продукту.
Методи та критерії оцінювання: Курс лекцій, практичні заняття та курсова графічна робота оцінюються комплексно. Поточний контроль лекції (семінари) – 20 %. Підсумковий контроль – тести, усні відповіді - 30%; реферат на зазначену тему, презентація ідеї, - 50%.
Критерії оцінювання результатів навчання: Протягом семестру студент може набрати 100 балів за роботу на семінарах та виконання індивідуальних графічних завдань та за результатами перегляду курсової роботи (аудиторна та самостійна робота).
Поточний контроль (30%). Підсумковий контроль (70%): проектна частина та захист роботи
Порядок та критерії виставляння балів та оцінок: 100–88 балів – («відмінно») виставляється за високий рівень знань (допускаються деякі неточності) навчального матеріалу компонента, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їхньому взаємозв’язку і роз витку, чітко, лаконічно, логічно, послідовно відповідати на поставлені запитання, вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 87–71 бал – («добре») виставляється за загалом правильне розуміння навчального матеріалу компонента, включаючи розрахунки , аргументовані відповіді на поставлені запитання, які, однак, містять певні (неістотні) недоліки, за вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 70 – 50 балів – («задовільно») виставляється за слабкі знання навчального матеріалу компонента, неточні або мало аргументовані відповіді, з порушенням послідовності викладення, за слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач; 49–26 балів – («не атестований» з можливістю повторного складання семестрового контролю) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 25–00 балів – («незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння орієнтуватися під час розв’язання практичних задач, незнання основних фундаментальних положень.
Рекомендована література:
1. Goodman N. Languages of Art an Approach to a Theory of Symbols. — The Bobbs-Merrill Company, INC. A Subsidiary of Howard W. Sams & Co., Inc. PUBLISHERS: INDIANAPOLIS, NEW YOBS, KANSAS CITY. — 277 p.
2. Otto G. Ocvirk Robert E. Stinson Philip R. Wigg Robert O. Bone David L. ART FUNDAMENTALS: THEORY AND PRACTICE, 1998, — P. 104-106.
3. Берн Эрик. Игры, в которые играют люди. — Литур, 2001. — 576 с.
4. Бодрии?яр Ж. Система вещей. М.: Рудомно, 2001. — С. 177-212.
5. Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція / Пер. з фр. В. Ховхун. — К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. — 230 с.
6. Веркман Д. К. Товарные знаки. Создание, психология, восприятие. – М.: Прогресс, 1986.
7. Гадамерх. Х. Актуальность прекрасного. — М.: Искусство, 1991. – С. 288.
8. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта. — М.: Институт социологии РАН, 2003. — 752 с.
9. Игры и люди. Статьи и эссе по социологии культуры / Роже Кайуа; Сост., пер. с фр. и вступ. ст. С. Н. Зенкина. — М.: ОГИ, 2007. — С. 43-49.
10. Карл Густав Юнг, Эрих Нойманн. Психоанализ и искусство. — М.: Рефл-бук, Ваклер, 1996. — 304 с.
11. Кассирер Эрнст. Философия символических форм. Том 2. Мифологическое мышление. — М.; СПб.: Университетская книга, 2001. — С 120.
12. Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия техн. развития: Пер. с нем. — М.: Республика,1997. — С. 15-18.
13. Котлер. Ф. Основы маркетинга. – М., 1992.
14. Крафт З. Защитная марка. – Берлин, 1970.
15. Лаврентьев А. Н. История дизайна. Учеб. пособие для вузов. — М.: ГАРДАРИКИ, 2007.
16. Лидвелл У., Холден К., Батлер Дж. Универсальные принципы дизайна / Пер. Мороз. — СПб: Питер, 2012. — С.132, 160.
17. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека. М., Мир, 1974, - 550 с.
18. Мамардашвили А., Пятигорский А. Символ и сознание. — М.: Школа, 1997. — 288 с.
19. Мануйлов М.А. Психология рекламы. М., Гостехиздат, 1925, - 36 с.
20. Ментатов В. В. Образ, знак, условность. – М.: Высшая школа, 1980.
21. Митчелл У. Дж.Т. Иконология. Образ. Текст. Идеология / Пер. В. Дрозд. — Екатеринбург: Кабинетный ученый, 2017. —240 с.
22. Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Семиотика. Сборник переводов. Под ред. Ю. С. Степанова. — М.: Радуга, 1982. — С. 37-89.
23. Панофский Э. Смысл и толкование изобразительного искусства. Статьи по истории искусства. — Санкт-Петербург, 1999. — С. 46-65.
24. Пирс Ч.С. Что такое знак? // Вестн. Томского гос. ун-та. Сер. Философия. Социология. Политология, 2009. – № 3 (7). – С. 88–95.
25. Победин В. А. Знаки в графическом дизойне. – Харьков: Ранок Веста, 2001.
26. Утевська Ф. І. Невмирущі знаки. – К.: Веселка , 1981.
27. Хиз Дж., Поттер Э. Бунт на продажу. — М.: Издательство «Добрая книга», 2007. — 456 с.
28. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. — ТОО ТК «Петрополис», 1998. — 432 с.
29. Юнг, К.Г. Символы трансформации. — М.: ACT, 2008. — 731 с.
Уніфікований додаток: Національний університет «Львівська політехніка» забезпечує реалізацію права осіб з інвалідністю на здобуття вищої освіти. Інклюзивні освітні послуги надає Служба доступності до можливостей навчання «Без обмежень», метою діяльності якої є забезпечення постійного індивідуального супроводу навчального процесу студентів з інвалідністю та хронічними захворюваннями. Важливим інструментом імплементації інклюзивної освітньої політики в Університеті є Програма підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників та навчально-допоміжного персоналу у сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти. Звертатися за адресою:
вул. Карпінського, 2/4, І-й н.к., кімн. 112
E-mail: nolimits@lpnu.ua
Websites: https://lpnu.ua/nolimits https://lpnu.ua/integration
Академічна доброчесність: Політика щодо академічної доброчесності учасників освітнього процесу формується на основі дотримання принципів академічної доброчесності з урахуванням норм «Положення про академічну доброчесність у Національному університеті «Львівська політехніка» (затверджене вченою радою університету від 20.06.2017 р., протокол № 35).