Психологія соціального пізнання
Спеціальність: Психологія
Код дисципліни: 8.053.00.M.027
Кількість кредитів: 3.00
Кафедра: Теоретична та практична психологія
Лектор: доктор психологічних наук, професор Ірина Сняданко
Семестр: 4 семестр
Форма навчання: денна
Завдання: Вивчення навчальної дисципліни передбачає формування та розвиток у студентів компетентностей:
інтегральної:
Здатність продукувати нові ідеї, розв’язувати значущі комплексні проблеми професійної та/або дослідницькоінноваційної діяльності у сфері психології, застосовувати методологію наукової та педагогічної діяльності, а також проводити власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Спеціальні (фахові) компетентності (СК):
СК1. Здатність виокремлювати, систематизувати та прогнозувати актуальні психологічні проблеми, чинники та тенденції функціонування й розвитку особистості, груп і організацій на різних рівнях психологічного дослідження.
СК3. Здатність ініціювати, розробляти і реалізовувати комплексні інноваційні проєкти в сфері психології та дотичні до неї міждисциплінарні проекти, лідерство та відповідальність під час їх реалізації; забезпечувати дотримання прав інтелектуальної власності.
Результати навчання: РН 7. Розробляти та реалізовувати наукові та/або інноваційні проєкти у сфері психології, які дають можливість переосмислити наявне та створити нове цілісне знання та/або професійну практику і розв’язувати значущі наукові та прикладні проблеми психології з урахуванням соціальних, економічних, етичних і правових аспектів.
РН 8. Визначати свої професійні можливості та завдання підвищення професійної кваліфікації й професійної мобільності
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: Дослідницький семінар у галузі соціальних та поведінкових наук
Теоретичні та практичні проблеми психології благополуччя
Короткий зміст навчальної програми: Метою вивчення навчальної дисципліни є формування у здобувачів вищої освіти системи компетенцій в галузі досліджень у психології соціального пізнання, які є дуже актуальними та потребують глибинного вивчення у сучасних реаліях в Україні та світі. Програма орієнтована на реалізацію умінь аспірантів продукувати нові ідеї в галузі досліджень в психології соціального пізнання, розв’язувати значущі комплексні проблеми професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності у сфері психології соціального пізнання, застосовувати методологію наукової та педагогічної діяльності, а також проводити власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Навчальна програма “Психологія соціального пізнання” орієнтована на формування таких загальних компетенцій в аспірантів, як здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу інформації, здатності розв’язувати комплексні проблеми етнокультурних досліджень в психології на основі системного наукового світогляду та загального культурного кругозору із дотриманням принципів професійної етики та академічної доброчесності.
Опис: Тема 1. Феномен соціального, соцієтальної психіки. Уявлення Р. Декарта, Г. Лейбніца, І. Канта, Гегеля. Школа неокантианства про соціальну природу знання. Фрейбургська школа у тлумаченні соціального пізнання.
Тема 2. Сцієнтиський і гуманістичний підходи до проблеми пізання соціальних явищ.Соціальна і культурна динаміка у М. Вебера, Е. Дюркгейма.
Тема 3. Когнітивна психологія як основа психології соціального пізнання. Соціальна зумовленість процесу пізнання. Дотеоретичне знання. П. Бергер, Т. Лукман. Соціальне сприйняття, перцепція як основа соціального пізнання. Дж. Брунер. Поняття «соціальне пізнання», «розуміння соціальних об’єктів» Р. Тажиурі. Соціально-перцептивні процеси. Механізми соціального сприйняття (рефлексія, ідентифікація). Рефлексивна структура міжособистісного сприймання Дж. Холмса.
Тема 4. Теорія каузальних схем. Принцип коваріації. Принцип конфігурації. Помилки атрибуції. Фундаментальна помилка атрибуції. Мотиваційна помилка атрибуції. Умови виникнення атрибуції Л. Росс. Експеримент Е. Джонса і В. Харріса. Експерименти Дж. Тібо і X. Ріккена.
Тема 5. Теорія структурного балансу Ф. Хайдера. Теорія комунікативних актів Т. Ньюкома. Теорії конгруентності У. Осгуда і П. Танненбаума. Теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера. Поняття категоризації, рекатегоризації. Концепція категоризації Дж. Брунера.
Тема 6. Роль оцінювання у соціальному пізнанні С. Фіске. «Афект, включений схемою». Роль аттитюдів у сприйнятті соціальної інформації. Характеристики аттитюдів, структура, функції. Когнітивий, афективний, конативний компоненти аттитюдів.
Тема 7. Соціальна ідентичність як співвіднесення себе з групою. Образ соціального Я. Образ Я в групі.Теорія самокатегоризації Дж. Тернера. Теорія соціальної ідентичності А. Тешфела. Образ часу. Часова ідентичність. Психологічний час особистості. Є. Головаха, А. Кроник. Концепція часу. Самооцінка віку.
Методи та критерії оцінювання: Методами діагностики результатів навчання студентів з навчальної дисципліни “Психологія соціального пізнання” є такі:
• усне опитування на практичних заняттях;
• письмовий контроль: розв’язання практичних завдань, опрацювання емпіричних результатів наукових досліджень;
• індивідуальна перевірка виконання практичних робіт;
• дискусії: під час практичних та індивідуально-консультативних занять;
• експрес-тестування та підсумкове тестування;
• екзамен.
Критерії оцінювання результатів навчання: Оцінювання поточної успішності студентів здійснюється на кожному семінарському занятті за 5-бальною шкалою і заноситься в журнал обліку академічної успішності. Неготовність до заняття або незадовільна відповідь також підлягають відповідній оцінці і студенту виставляється «0» балів. Отримані у такому разі «0» балів потребують відпрацювання та оцінки, які враховуються при визначенні середнього балу поточної успішності. Отримані студентом оцінки сумуються, діляться на кількість отриманих під час практичних занять оцінок (мінімальна кількість оцінок – не менше 60% від загальної кількості практичних занять) та множаться на узгоджений коефіцієнт 6.
Практичне заняття проводиться відповідно до методичних рекомендацій і оцінюються викладачем за такими критеріями:
• присутність аспіранта на практичному занятті та участь в обговоренні питань – 1 бал:
• аргументація підготовленої доповіді, частини науково-дослідної розробки (ІЗ) під час її захисту, вчасне розміщення матеріалів (за потреби) у ВНС – 3 бали.
• активна участь в обговорені та аналізі відповідей інших здобувачів – 1 бал.
Контрольна робота прикріплюється у ВНС і оцінюється викладачем у 10 балів за такими критеріями:
• адекватний підбір методів статистичного аналізу отриманих емпіричних результатів відповідно до мети, завдань і стратегії наукового дослідження – 2 бали;
• аргументованість проведених статистичних розрахунків, формулювання адекватних висновків – 3 бали;
• самостійність виконання індивідуального завдання – 2 бали
• презентація результатів статистичних розрахунків науково-дослідного завдання – 2 бали
• якість оформлення індивідуального завдання – 1 бал;
Екзамен передбачає бесіду зі здобувачами (аспірантами) за білетами, питання яких розміщені у ВНС (усна компонента) та проходження розміщеного у ВНС тестового контролю (письмова компонента). Оцінювання відповідей здобувача за усною компонентою відбувається з опертям на змістову складову інституційної шкали оцінювання Національного університету «Львівська політехніка» пропорційно до їх максимальної кількості (20 балів) передбаченої для заліку: «відмінно» – 18-20 балів; «добре» – 14-17 балів; «задовільно» – 10-13 бали; «незадовільно» – 1-9 балів.
Письмова складова проводиться у формі підсумкового тестування за розміщеними у ВНС тестами. Отримані за 100 бальною системою результатами множаться на узгоджений коефіцієнт 0,4 відповідно до можливої їх максимальної кількості (40 балів).
Порядок та критерії виставляння балів та оцінок: 100–88 балів – («відмінно») виставляється за високий рівень знань (допускаються деякі неточності) навчального матеріалу компонента, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їхньому взаємозв’язку і роз витку, чітко, лаконічно, логічно, послідовно відповідати на поставлені запитання, вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 87–71 бал – («добре») виставляється за загалом правильне розуміння навчального матеріалу компонента, включаючи розрахунки , аргументовані відповіді на поставлені запитання, які, однак, містять певні (неістотні) недоліки, за вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 70 – 50 балів – («задовільно») виставляється за слабкі знання навчального матеріалу компонента, неточні або мало аргументовані відповіді, з порушенням послідовності викладення, за слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач; 49–26 балів – («не атестований» з можливістю повторного складання семестрового контролю) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 25–00 балів – («незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння орієнтуватися під час розв’язання практичних задач, незнання основних фундаментальних положень.
Рекомендована література: 1. Драпогуз В. П. Екстраполяція як метод соціального пізнання. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за напрямом 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії . К. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2013 р. 192 с.
2. Декарт Р. Метафізичні домисли. Фоліо, 2020. 218 с.
3. Лавренко О.В. Емпіричне дослідження морального компонента економічної культури особистості / О.В. Лавренко // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – 2018. – Том 1: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія. - Випуск 48 . - с. 24-32.
4. Мельніков А. С. «Генеза та розвиток екзистенціальної соціології як новітньої парадигми соціологічного теоретизування». Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2018. 436 с.
5. Соболевська М.О. Генеза та розвиток концепцій соціального порядку та соціальної інтеграції у неофункціоналістських та постструктуралістських соціологічних теоріях. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук, 22.00.01 – теорія та історія соціології. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2014. 394 с.
6. Савельєв Ю.Б. Соціальне включення як вимір модернізації європейських суспільств. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук, 22.00.01 – теорія та історія соціології. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2018. 393 с.
7. Світлов О.Р. Концептуалізація феноменальних та процесуальних ознак міграції в сучасних теоріях соціального простору. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2019. 232 с.
8. Україна: вибір моделі суспільного розвитку? Влада і реформи в Україні[текст] : [Круглий стіл інституту філософії та інституту соціології НАН України]// Філософська думка. – 2010. – № 2. – С. 5–56.
9. Ковальська Є.В. Валідизація використання індексу соціального статусу особи в емпіричному соціологічному дослідженні в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.02 «Методологія та методи соціологічних досліджень». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2019. 201 с.
10. Шелухін В.А. Епістемологічний вимір концепції мікро-макро переходів Дж. С. Колмена. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2019. 219 с.
Уніфікований додаток: Національний університет «Львівська політехніка» забезпечує реалізацію права осіб з інвалідністю на здобуття вищої освіти. Інклюзивні освітні послуги надає Служба доступності до можливостей навчання «Без обмежень», метою діяльності якої є забезпечення постійного індивідуального супроводу навчального процесу студентів з інвалідністю та хронічними захворюваннями. Важливим інструментом імплементації інклюзивної освітньої політики в Університеті є Програма підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників та навчально-допоміжного персоналу у сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти. Звертатися за адресою:
вул. Карпінського, 2/4, І-й н.к., кімн. 112
E-mail: nolimits@lpnu.ua
Websites: https://lpnu.ua/nolimits https://lpnu.ua/integration
Академічна доброчесність: Політика щодо академічної доброчесності учасників освітнього процесу формується на основі дотримання принципів академічної доброчесності з урахуванням норм «Положення про академічну доброчесність у Національному університеті «Львівська політехніка» (затверджене вченою радою університету від 20.06.2017 р., протокол № 35).