Журналістська майстерність, частина 2

Спеціальність: Журналістика
Код дисципліни: 6.061.00.O.063
Кількість кредитів: 3.00
Кафедра: Журналістика та засоби масової комунікації
Лектор: Юрій Фінклер
Семестр: 6 семестр
Форма навчання: денна
Результати навчання: аналізувати певні елементи журналістської майстерності готових матеріалів медій; написати власний есей.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: вступ до журналістики; теорія журналістики; історія української журналістики.; журналістська майстерність, частина 1.
Короткий зміст навчальної програми: Аналіз журналістських текстів з максимальним представленням авторського «я» – йдеться про пряму присутність журналіста в тексті. Аналіз заголовку та його складників – йдеться про багатошаровий рівень заголовку: безпосередньо заголовок, підзаголовок, можливий лід, можливі виокремлення версткою вступу, преамбули, авторського відступу тощо. Аналіз аналітичних матеріалів, які одну й ту ж саму проблему аналізують з протилежних точок зору, оцінка інтерпретації самого факту події та власної оцінки події журналістом. Аналіз подач в інтернет-виданнях, оздоблених невербальним контентом, доречності та коректності таких оздоблень, ілюстративного контенту з точки зору розуміння контенту текстового. написання власного есею.
Методи та критерії оцінювання: Практичне заняття, контрольна робота (30%); підсумковий контроль: письмова форма (70%).
Рекомендована література: 1. Абліцов В. УТ: символ провінціалізму чи відроджувана надія?// Голос України. – 1994. – 5 лют. 2. Багмут А. І., Бровченко Т. О., Борисюк І. В., Олійник Г. П. Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації. – К., 1994. 3. Бараневич Ю. Д. Жанры радиовещания: Проблемы становления, формирования, развития. – Киев-Одесса, 1978. 4. Бочковський І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби. – Мюнхен, 1993. – С. 131-137, 145-151. 5. Вовканич С. Інформація, інтелект, нація. – Жовква, 1999. 6. Горохов В. М. Слагаемые мастерства (особенности журналисткого творчества). – М., Мысль, 1982. 7. Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: Підруч. – 2-ге вид., допов. – К.: Веселка. – 2004. 8. Дмитровський З. Є. Телевізійна журналістика : Навч. посіб. – Вид. 3-тє, доповн. – Львів: ПАІС, 2009. 9. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 3-тє вид. – Львів: ПАІС, 2008. – 276 с. 10. Зубанич Ф. І. Діалоги серед літа: Літературні бесіди. – К.: Рад. письменник, 1982. 11. Іванов В. Ф., Сердюк В. Є. Журналістська етика : Підручник / Передм. В. П. Мостового. 2-ге вид., випр. – К.: Вища шк., 2007. 12. Карпенко В. О. Інформаційна політика та безпека: Підручник. – К.: Нора-Друк, 2006. 13. Кузнецова О. Д. Професійна етика журналістів: Посібник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Львів : ПАІС, 2007. 14. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. – К.: Критика, 2010. 15. Лазутина Г. В. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. – М., 2001. 16. Лизанчук В. В. Основи радіожурналістики: Підручник. – К. : Знання, 2006. 17. Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення : Підручник. – К. : ІЗМН, 1996. 18. Михайлин І. Л. Журналістика як всесвіт: Вибрані медіадослідження. – Х. : Прапор, 2008. 19. Олейник В. Радиопублицистика. – К., 1978. 20. Різун В. В. Теорія масової комунікації: Підручник. – К.: „Просвіта”, 2008. 21. Сербенська О. А. Бабенко В. В. Основи телетворчості: Практикум. – Львів: ПАІС, 2007. 22. Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1982. 23. Фихтелиус Эрик. Десять заповедей журналистики / Перевод со шведского Вероники Менжун. – М., 1999. 24. Чічановський А. А., Старіш О. Г. Інформаційні процеси в структурі світових комунікаційних систем: Підручник. – К.: Грамота, 2010. 25. Шаповал Ю. Феномен журналістики: проблеми теорії. – Рівне, 2005. 26. Шкляр В.І. Теорія і методика журналістської творчості: Конспект лекцій. – К.: Вид. МІЛП, 1999. 27. Шумилина Т. В. „Не могли бы вы рассказать...”. – М., 1996. 28. Ярошенко В. Н. Информационные жанры радиожурналистики. – М., 1976.