Адвокатура зарубіжних країн
Спеціальність: Правознавство
Код дисципліни: 7.081.01.E.026
Кількість кредитів: 5.00
Кафедра: Цивільне право та процес
Лектор: І.О. Личенко
Семестр: 3 семестр
Форма навчання: денна
Завдання: Вивчення навчальної дисципліни передбачає формування та розвиток у здобувачів освіти компетентностей:
Інтегральна компетентність (ІНТ)
Здатність розв’язувати задачі дослідницького та/або інноваційного характеру у сфері права.
Загальні компетентності (ЗК)
ЗК1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
ЗК2. Здатність проводити дослідження на відповідному рівні.
ЗКЗ. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.
ЗК4. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації.
ЗК7. Здатність приймати обґрунтовані рішення.
ЗК9. Здатність працювати в міжнародному контенті.
Спеціальні (фахові предметні компетентності (СК)
СК11. Здатність критично оцінювати ефективність представництва і захисту прав, свобод та інтересів клієнтів.
СК12. Здатність розвивати та утверджувати етичні стандарти правничої діяльності, стандарти професійної незалежності та відповідальності правника.
СК13. Здатність доносити до фахівців і нефахівців у сфері права інформацію, ідеї, зміст проблем та характер оптимальних рішень з належною аргументацією.
Компетентності професійного спрямування (ПК)
ПК2.4 Здатність розуміти порядок організації адвокатури у зарубіжних країнах.
Результати навчання: У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач освіти повинен бути здатним продемонструвати такі результати навчання (РН):
РН1. Оцінювати природу та характер суспільних процесів і явищ, і виявляти розуміння меж та механізмів їх правового регулювання.
РН 2. Співвідносити сучасну систему цивілізаційних цінностей з правовими цінностями, принципами та професійними етичними стандартами.
РН 3. Проводити збір, інтегрований аналіз та узагальнення матеріалів з різних джерел, включаючи наукову та професійну літературу, бази даних, цифрові, статистичні, тестові та інші, та перевіряти їх на достовірність, використовуючи сучасні методи дослідження.
РН 4. Здійснювати презентацію свого дослідження з правової теми, застосовуючи першоджерела та прийоми правової інтерпретації складних комплексних проблем, що постають з цього дослідження, аргументувати висновки.
РН 7. Генерувати нові ідеї та використовувати сучасні технології у наданні правничих послуг.
РН 9. Використовувати передові знання і методики у процесі правотворення та правозастосування інститутів публічного та приватного права і кримінальної юстиції.
РН 10. Проводити порівняльно-правовий аналіз окремих інститутів права різних правових систем, враховуючи взаємозв?язок правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського
Союзу.
Результати навчання професійного спрямування (ПС)
С2.4. Демонструвати розуміння порядку організації адвокатури у різних сучасних правових системах.
Необхідні обов'язкові попередні та супутні навчальні дисципліни: Попередні навчальні дисципліни
Актуальні проблеми трудового права України
Актуальні проблеми цивільного права та процесу (судова практика)
Організація адвокатської справи
Супутні і наступні навчальні дисципліни
Процесуальне представництво
Короткий зміст навчальної програми: Адвокатура зарубіжних країн – навчальна дисципліна, що орієнтує студентів на поглиблене вивчення діяльності адвоката. Вивчення дисципліни дозволить сформувати у студентів повне і об'єктивне уявлення про стан сучасної адвокатури у світі. В рамках цієї дисципліни формуються теоретичні знання студентів щодо поняття, предмету адвокатської діяльності у зарубіжних державах, місця адвокатури в системі органів державної влади і громадянського суспільства різних країн, правового забезпечення діяльності адвоката у міжнародній практиці, особливостей взаємодії адвокатури з органами публічного управління зарубіжних країн в рамках процедур конституційної, кримінальної, адміністративної та інших галузей права, сучасних проблем функціонування адвокатури у зарубіжних країнах. Глибоке засвоєння студентами основних положень цієї навчальної дисципліни є необхідною умовою формування кваліфікованих фахівців, зокрема, майбутніх адвокатів, юрисконсультів тощо.
Опис: Тема 1. Поняття адвокатури і основні напрями адвокатської діяльності в зарубіжних країнах.
Тема 2. Історія становлення адвокатури в зарубіжних країнах.
Тема 3. Правове регулювання функціонування адвокатури в зарубіжних країнах.
Тема 4. Правові статуси адвокатів зарубіжних країн.
Тема 5. Професійна етика адвокатів у зарубіжних країнах.
Тема 6. Представництво інтересів особи в Європейському суді з прав людини.
Тема 7. Особливості організації роботи адвокатури Великобританії.
Тема 8. Особливості організації роботи адвокатури США.
Тема 9. Особливості правового регулювання функціонування адвокатури в Європейському Союзі.
Тема 10. Особливості організації роботи адвокатури Німеччини.
Тема 11. Особливості організації роботи адвокатури Франції.
Тема 12. Особливості організації роботи адвокатури Китаю та Японії.
Методи та критерії оцінювання: Оцінювання рівня досягнення результатів навчання здійснюється з огляду на здатність студента обґрунтовано формулювати свою правову позицію, вміти опонувати, оцінювати докази та наводити переконливі аргументи; оцінювати достовірність інформації та надійність джерел, ефективно опрацьовувати та використовувати інформацію для проведення наукових досліджень та практичної діяльності; проводити порівняльно-правовий аналіз окремих інститутів права різних правових систем, враховуючи взаємозв’язок правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу; мати практичні навички розв’язання проблем, пов’язаних з реалізацією процесуальних функцій суб’єктів правозастосування; використовувати знання щодо організації адвокатури, здійснення адвокатської справи в Україні та зарубіжних країнах; рівень спеціалізованих концептуальних знань, що включають сучасні наукові здобутки у сфері професійної діяльності або галузі знань і є основою для оригінального мислення та проведення досліджень; здатність інтегрувати знання та розв’язувати складні задачі у широких або мультидисциплінарних контекстах; використання іноземних мов у професійній діяльності, тощо.
Поточний контроль знань є органічною частиною всього навчального процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу з дисципліни «Адвокатура зарубіжних країн». Оцінювання знань студентів на основі даних поточного контролю, відбувається за допомогою моніторингу активності роботи під час вивчення матеріалу дисципліни, включаючи відповіді на практичних заняттях, підготовку рефератів, практичних завдань, розв’язки задач тощо. Поточний контроль проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять шляхом фронтального опитування, вибіркового усного опитування за основними питаннями дискурсу; фронтальної перевірки виконання індивідуальних завдань; виклику окремих студентів для самостійного розв'язування практичних завдань чи ситуацій, тощо.
Оцінювання досягнення визначених результатів навчання викладачем здійснюється з використанням методів фронтального опитування, вибіркового усного опитування; виступів на практичних заняттях, виконання індивідуальних завдань (вирішення практичних завдань, підготовка реферату).
Активізація розумової діяльності та перевірка здатності застосовувати набуті знання у різних правових ситуаціях, виокремлювати юридично значущі факти і формувати обґрунтовані правові висновки проводиться шляхом постановки звдань, які загострюють увагу студента на важливих моментах матеріалу, запрпонуванням імітаційних вправ (задач), які глибше роз’ясняють положення лекції. Імітаційні вправи мають бути простими і не вимагати довгих роздумів на їхнє вирішення.
Результати засвоєння теоретичних положень дисципліни «Адвокатура зарубіжних країн» та набуття навиків їх практичного застосування перевіряються за допомогою аналізу підготованих студентами індивідуальних практичних завдань (розв’язків практичних завдань, задач) та підготовки рефератів). Зміст задач та теми рефератів наведені у методичних вказівках до проведення практичних завдань.
Критерії оцінювання результатів навчання: Оцінювання рівня досягнення результатів навчання здійснюється з огляду на здатність студента зібрати потрібну інформацію, засвоїти знання, що дозволяють відтворити факти, демонструвати необхідні знання та розуміння сутності та змісту основних правових інститутів і норм фундаментальних галузей права, розуміти їх зміст та природу, вміння застосовувати знання у новій ситуації зі змінними умовами, виокремлювати юридично значущі факти і формувати обґрунтовані правові висновки, давати оцінку, показати переваги та недоліки, зробити загальний висновок, виявлення інтересу до потрібної інформації, формування в нього уявлення про те, як потрібно діяти, та готовності виконувати дії під керівництвом викладача та самостійно, надавати консультації щодо можливих способів захисту прав та інтересів клієнтів у різних правових ситуаціях, тощо.
Поточний контроль знань є органічною частиною всього навчального процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу з дисципліни «Адвокатура зарубіжних країн». Оцінювання знань студентів на основі даних поточного контролю, відбувається за допомогою моніторингу активності роботи під час вивчення матеріалу дисципліни, включаючи відповіді на практичних заняттях, підготовку рефератів, повідомлень та аналітичних матеріалів тощо. Поточний контроль проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять шляхом фронтального опитування, вибіркового усного опитування за основними питаннями дискурсу; фронтальної перевірки виконання індивідуальних завдань; виклику окремих студентів для самостійного розв'язування практичних завдань чи ситуацій, тощо.
На практичних заняттях викладач оцінює якість засвоєних знань та досягнення результатів навчання шляхом проведення усного та фронтальне опитування студентів, вибіркового усного опитування з метою вияснення теоретичної підготовки студентів. В процесі усного опитування викладач оцінює: рівень засвоєння студентом навчального матеріалу, вміння використовувати теоретичні знання при виконанні практичних задач; обґрунтованість суджень та логічність викладення інформації, обґрунтованість висновків; повноту розкриття теми; перелік опрацьованих джерел.
Результати засвоєння теоретичних положень дисципліни «Адвокатура зарубіжних країн» та набуття навиків їх практичного застосування перевіряються за допомогою аналізу підготованих студентами трьох різновидів індивідуальних практичних завдань: підготовка реферату,
виконання задач, практичних завдань, студентська наукова робота. Максимальна кількість балів за їхнє виконання – 10.
Максимальна оцінка в балах - 100
Поточний контроль (ПК)
усне опитування – 30;
підготовка реферату, виконання задач, практичних завдань,
студентська наукова робота – 10
Разом за ПК – 40
Екзаменаційний контроль (ЕК)
Письмова компонента – 50
Усна компонента – 10
Разом за дисципліну – 100
Порядок та критерії виставляння балів та оцінок: 100–88 балів – («відмінно») виставляється за високий рівень знань (допускаються деякі неточності) навчального матеріалу компонента, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їхньому взаємозв’язку і роз витку, чітко, лаконічно, логічно, послідовно відповідати на поставлені запитання, вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 87–71 бал – («добре») виставляється за загалом правильне розуміння навчального матеріалу компонента, включаючи розрахунки , аргументовані відповіді на поставлені запитання, які, однак, містять певні (неістотні) недоліки, за вміння застосовувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 70 – 50 балів – («задовільно») виставляється за слабкі знання навчального матеріалу компонента, неточні або мало аргументовані відповіді, з порушенням послідовності викладення, за слабке застосування теоретичних положень під час розв’язання практичних задач; 49–26 балів – («не атестований» з можливістю повторного складання семестрового контролю) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосувати теоретичні положення під час розв’язання практичних задач; 25–00 балів – («незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу компонента, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння орієнтуватися під час розв’язання практичних задач, незнання основних фундаментальних положень.
Рекомендована література: Базова:
1. Гловацький І. Ю. Адвокатура зарубіжних країн (Англія, Німеччина, Франція): навч.-практ. посіб. Київ: Атіка, 2007. 588 с.
2. Каткова Т. Г. Порівняльно–правовий аналіз законодавства про адвокатуру України та КНР. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ . 2013. № 4. С. 22–28.
3. Личенко І. О. Адвокатура зарубіжних країн: навчальний посібник. Львів: Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти, 2019. 255 c.
4. Личенко І. О. Адвокатура зарубіжних країн: підручник. Львів: ФОП Кепещук П. М., 2020. 255 c.
5. Личенко І. О., Баїк О. І., Чорнописька В. З., Бобко У. П., Дашо Т. Ю. Адвокатура: вітчизняний та іноземний досвід організації та функціонування: монографія. Львів: Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти, 2019. 169 c.
6. Організація роботи адвокатури в Україні / Т. Б. Вільчик, О. М. Овчаренко, А. В. Іванцова та ін. ; за заг ред І. Є. Марочкіна. Х.: Право, 2014. 392 с.
7. Святоцька А. Адаптація законодавства України про адвокатуру до європейських стандартів : деякі питання. Право України. 2005. № 10. С. 87.
8. Святоцька В. Інститут адвокатури Франції: особливості формування і розвитку. Право України. 2011. № 10. С. 247–253.
9. Чорнописька В. З., З. А. Добош, О. І. Баїк, І. О. Личенко. Організація адвокатської справи: вітчизняний та іноземний досвід: колективна монографія. ФОП Кепещук П. М., 2020. 188 c.
Допоміжна:
1. Адвокатура: минуле та сучасність. матеріали IV Міжнар. наук. конф. адвокатів, молодих вчених, аспірантів та студентів, 22 листопада 2014 року. Одеса О.: Грінь Д.С., 2014. 414 с.
2. Баженова Б. М. Спеціалізовані адвокати в Німеччині. Вісн. Акад. адвокатури України. Вип. 1. 2003. С. 76–82 с.
3. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: підруч. для вищ. навч. закл. Київ: Літера ЛТД, 2001. 336 с.
4. Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. Адвокатська професія по-українськи. Вісник Академії адвокатури України. 2008. Число 2. С. 5–9.
5. Варфоломеєва Т. В. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури та адвокатська діяльність. Правила адвокатської етики. К.:Прецедент, 2008. 214 с.
6. Вільчик Т. Б. Реалізація принципу незалежності професійної діяльності адвокатів у взаєминах з державною владою. Вісн. Акад. адвокатури України. 2014. Том 11. Число 2 (30). С. 63–73.
7. Вільчик Т. Б. Адвокатура і держава: взаємодія в забезпеченні прав і законних інтересів громадян. Наук. вісн. Міжнар. гуманітарного ун–ту. Серія: юриспруденція. 2014. № 10–1. Т. 1. С. 62–66.
8. Вільчик Т. Б. Адвокатура та громадянське суспільство у правовій державі. Право України. 2014. № 2. С. 243–250
9. Вільчик Т. Б. Адвокатура та судова влада: характер взаємовідносин. Часоп. акад. адвокатури. Т. 7. № 4 (25). 2014. С. 19–25.
10. Вільчик Т. Б. Термінологічні питання інституту правової допомоги в Україні. Наук. вісн. Ужгород. нац. ун–ту. Вип. № 22. Ч. ІІ. 2012. С. 140–146.
11. Вільчик Т. Б. Юридична природа адвокатури та проблеми організації її діяльності. Унів. наук. зап. 2011. № 4 (40). С. 327–331.
12. Гловацький І. Ю. Законодавство про адвокатуру в Галичині у XIX ст. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2007. Вип. 3. С. 98–104.
13. Довідник майбутнього адвоката. Київ : Прецедент, 2010. С. 5–8.
14. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн–учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі у жовтні 1988 р URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_343
15. Захарова О. С. Представництво у цивільному судочинстві. Вісн. Акад. адвокатури України. 2005. № 3. С. 32–36.
16. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі: практ. посіб. Київ: Юрид. практика, 2004. 288 с.
17. Іванцова А. В. Організаційні форми діяльності адвокатури: моногр. Харків: ФІНН, 2011. 248 с.
18. Косенко М. С. Досвід зарубіжних країн щодо організаційно–правових засад діяльності дисциплінарних органів адвокатури. Вісник Академії адвокатури України: Науковий журнал. 2011. № 2. С. 111–112.
19. Кушнеренко Є. Адвокатура в США. URL: http://kushnerenko.com.ua/advokatura-v-usa/
20. Косило А. Правова допомога в демократичній правовій державі: правове регулювання в Європейському Союзі, Польщі та Україні. Ius et amicitia, Tarnobrzeg 2006. С. 191–212.
21. Личенко І. О., Ватуляк Р. В. Третяк Ю. І. Етичні стандарти функціонування адвокатури в Європейському Союзі. Наше право. 2018. № 2. 346–351.
22. Личенко І. О. Загальні засади організації та функціонування адвокатури зарубіжних країн. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Юридичні науки». 2020. Т. 7, № 1(25). С. 153–159.
23. Личенко І. О., Пушка М. А., Климович Ю. В. Адвокатська діяльність: досвід країн Європейського Союзу.Журнал східноєвропейського права. 2020. № 83. С. 41–48.
24. Личенко І.О., Костюк У.І. Правове регулювання діяльності адвоката в країнах Європейського Союзу. Журнал східноєвропейського права. 2021. № 89. С. 31–36.
25. Місько Ю.В. Гонорар успіху: вітчизняний та зарубіжний досвід. Адвокатура України сучасний стан та перспективи розвитку (з нагоди 145-річчя створення Ради присяжних повірених при Харківському окружному суді): матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 16 травня 2019 р.) редкол. Т.Б. Вільчик (голова) та ін. Харків: Право, 2019. С. 358-361.
26. Обловацька Н. О. Адвокатура України – інститут громадянського суспільства. Адвокат. 2011. № 10. С. 37–40.
27. Попелюшко В. О. Виникнення та інституційне становлення адвокатури Франції. Адвокат. 2011. № 1. С. 9–13.
32. Правила адвокатської етики. Юридичний вісник України. 1999. № 46. 434 с.
28. Сакара Н. Право на справедливий судовий розгляд та національна практика цивільного судочинства. Право України. 2011. № 10. С. 63–77.
29. Савченко Я. А. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та Чеській Республіці: порівняльний аналіз як метод для адаптації законодавства україни до вимог Європейського Союзу. Часопис Академії адвокатури України. 2014. Т. 7, № 2. С. 68–72.
30. Святоцький О.Д. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історіко–правове дослідження). автореф.дис.докт.юрид.наук. Харків. 1995. 18 с.
31. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: Історія і сучасність. К:Ін.Юре. 1997. 312 с.
32. Сугацька Н.В. Судова система за Магдебурзьким правом у містах України (XIV–XVI ст.). Визначальні тенденції генезису державності і права. 2007. С. 223–225.
33. Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві. Право України. 2005. № 1. С. 111–114.
34. Фіолевський Д.П. Адвокатура : підручник. 3-тє вид., випр. і допов. Київ : Прав. єдність, 2014. 622 с
35. Хван Л. Б. Адвокатура Узбекистана: QUO VADI. Вісник Академії адвокатури України. 2009. Число 1. С. 37–49.
36. Council Directive (EEC) 77/249 of 22 March 1977 to facilitate the effective exercise by lawyers of freedom to provide services, Dz. Urz. 1977. s.17.
37. Directive 98/5/EC of the European Parliament and of the Council of 16 February 1998 to facilitate practice of the professionof lawyer on a permanent basic in a Member State other that in which the qualification was obtained, Dz. Urz. 1998. L 77. s.36.
Інформаційні ресурси
- http://rada.gov.ua/# -офіційний портал Верховної Ради України (законодавство);
- http://www.lsl.lviv.ua/ - Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника
- http://vns.lp.edu.ua – Віртуальне навчальне середовище Національного університету «Львівська політехніка»
Уніфікований додаток: Національний університет «Львівська політехніка» забезпечує реалізацію права осіб з інвалідністю на здобуття вищої освіти. Інклюзивні освітні послуги надає Служба доступності до можливостей навчання «Без обмежень», метою діяльності якої є забезпечення постійного індивідуального супроводу навчального процесу студентів з інвалідністю та хронічними захворюваннями. Важливим інструментом імплементації інклюзивної освітньої політики в Університеті є Програма підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників та навчально-допоміжного персоналу у сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти. Звертатися за адресою:
вул. Карпінського, 2/4, І-й н.к., кімн. 112
E-mail: nolimits@lpnu.ua
Websites: https://lpnu.ua/nolimits https://lpnu.ua/integration
Академічна доброчесність: Політика щодо академічної доброчесності учасників освітнього процесу формується на основі дотримання принципів академічної доброчесності з урахуванням норм «Положення про академічну доброчесність у Національному університеті «Львівська політехніка» (затверджене вченою радою університету від 20.06.2017 р., протокол № 35).